Українські політичні партії та організації на Україні кінця ХІХ – початок ХХ століття

згуртовану конспіративну групу. Метою цієї першої у Східній Україні політичної

партії було об'єднання різних поколінь і класів у боротьбі за національні права й

соціальну революцію. Особливо прихильно відгукнулися на ініціативу харківської

групи студенти. До 1902 р. діяло вже шість організацій — у Києві, Харкові, Полта-

ві, Лубнах, Прилуках і Катеринославі, координованих центральним комітетом.

До партії також входило багато менших груп студентів гімназій та університетів.

Для полегшення реалізації видавничої програми, що становила обов'язкову складову

діяльності партії, були засновані закордонні бюро у Львові — в Галичині та Чернів-

цях — на Буковині. РУП публікувала два періодичних видання — «Гасло» та «Селя-

нин», які таємно провозилися до Російської України й ставили собі за мету політи-

зувати селянство.

Незабаром партія наштовхнулася на перешкоди — власне тоді, коли вона вда-

лася до спроби чіткіше сформулювати свою програму. З самого початку постала про-

блема: що з революційної точки зору заслуговує на більшу увагу — національне

чи соціально-економічне питання? Спочатку з опублікованого партією памфлету «Са-

мостійна Україна» (автор — палкий націоналіст Микола Міхновський) випливало,

що національне питання привертало до себе велику увагу її членів. Проте згодом,

з метою поширення своїх впливів поза межі первинного ядра «свідомих українців»

на селянство, РУП дедалі частіше зверталася до соціально-економічних питань.

До того ж багато її членів стали ня позиції марксизму, поступово перетворюючи

партію на соціально-демократичну організацію.

У ході цих змін між членами РУП виникла напруженість. Більшість на чолі з Ми-

колою Поршем і його товаришами Володимиром Винниченком та Симоном Петлю-

рою вважали, що ця організація має бути національною партією, до якої входили б

виключно українці і яка поєднувала б націоналізм із марксизмом. Інші ж (головним