Українські політичні партії та організації на Україні кінця ХІХ – початок ХХ століття

Однак важко було знайти серед українських політичних провідників таких, хто не

завоював собі популярності спочатку як студентський активіст або не був членом

студентських громад, що слугували первинним будівельним матеріалом для укра-

їнських політичних організацій.

Перша організована поява цих молодих «свідомих» українців відбулася у 1891 р.,коли група студентів на чолі з Іваном Липою, Борисом Грінченком та Миколою Михновським зібралася на могилі Тараса Шевченка й створила «братство тарасівців».

Занепокоєне тим, що краща українська молодь йде в російські революційні органі-

зації, братство вирішило створити український рух як альтернативу російському ра-

дикалізму і російській культурі взагалі. Воно зав'язало контакти зі студентськими

групами в Києві, Одесі, Полтаві та Чернігові й почало організовувати лекції, поста-

новку п'єс, свята на честь Т. Шевченка. Деякі з цих груп приєднувалися до видавни-

чого товариства, що складалося з майже 80 осіб, переважно вчителів початкових

шкіл, основною метою якого було поширення серед студентів і селян української лі-

тератури. Липа та його однодумці, крім того, закликали українських письменників на-

слідувати у своїх творах європейські зразки замість російських.

Але найвидатнішим досягненням братства стала публікація в 1893 р. у львівській газеті «Правда» його славнозвісного кредо — «Декларації віри молодих українців». Цей рішучий документ, пройнятий наступальним націоналізмом, дошкульно критикував українофілів за їхню інтелектуальну залежність від російської культури.

Його автори впевнено проголошували про свій намір стати тим, ким ніколи

не було старше покоління, тобто істинно українською інтелігенцією. На доказ своєї

«українськості» вони зобов'язувалися розмовляти виключно українською мовою, ви-

ховувати в «українському дусі» своїх дітей, вимагати викладання в школах україн-

ської мови й при кожній нагоді боронити українську справу. В царині політики

їхньою метою було цілковите визнання українців як окремого народу в межах демо-

кратичної федеративної Росії. Однак, попри всі ці сміливі ідеї та активізацію куль-

турної діяльності, братство домоглося незначних конкретних результатів і неза-

баром розчинилося в інших українських політичних угрупованнях.