Аналіз методологічних аспектів універсальних виборчих технологій та регіональна специфіка їх застосування

Підхід №3. Прихильники «психологічного» підходу на перший план ставлять вивчення і вплив на суспільну думку, тому технологія тут – це подвійна комбінація, де спочатку проводиться вивчення електоральних настроїв (за допомогою універсальних методів досліджень), а потім здійснюється вплив (доставка очікуваної інформації за допомогою різних технік).

Підхід №4. Прихильники «стратегічного» підходу розбивають поняття політтехнології на складові частини. Для них технологія – це в першу чергу набір стратегічних принципів або підходів до організації виборчої кампанії. Ці стратегічні концепти універсальні. У першу чергу, це принципи позиціонування і просування руху меседжа. Друге - це робота з «повідомленням». Крім того, експерти відокремлюють технологічні підходи (заохочення і погрозу), котрі універсальні, від технологічних прийомів (обмежені в дії) і каналів комунікації (цілком специфічні).

Підхід №5. Через призму «лідерського» підходу технологія виглядає як послідовність дій по перетворенню неформальних лідерів (політиків) у формальних або утримання в руках лідерів

важелів влади.Підхід №6. У концепції «моделі» технологія - це не діяльність, це - модель діяльності. Це результат аналізу вже проведеної (раніше) діяльності. Причому, здійсненої неодноразово –

тільки аналітична перевірка тих або інших положень загальної моделі на безлічі приватному і незалежних по відношенню один одному прикладів дозволяє бути упевненим у її точності і, якщо потрібно, універсальності.

Усі консультанти згодні з тим, що універсальні політичні технології існують. А деякі говорять навіть, що взагалі усі технології універсальні, при цьому якихось специфічних технологій просто немає.

У цілому існуючу палітру думок можна умовно рознести по двох полюсах:

1. Частина експертів вважає, що універсальні політтехнології існують і діють у всіх країнах без виключень за умови наявності інституту виборів і деякої адаптації (таких більшість).

2. Інша частина експертів вважає, що універсальні політтехнології існують, але більшість з них діє тільки в ряді країн, що мають загальну політичну культуру. На їхню думку, світовий політичний простір і політичний ринок сегментовано і складаються з груп країн, об'єднаних спільністю політичної культури. Існує єдиний простір країн СНД, зона країн Східної Європи, країни Західної Європи, країни Балтії, країни Скандинавії, країни Північної Америки, країни Південної Америки і т.д. Спільність політичної культури в групі країн полегшує переніс технологій з держави в державу, але корінні розходження роблять запозичення більшої

частини іноземного досвіду неможливим.

Таким чином, розглянувши основні термінологічні дефініції, можна перейти власне до інвентаризації і класифікації політичних технологій на основі інформації, отриманої від експертів.

2. Класифікація технологій

Експертне опитування дозволило виявити цілий ряд використаних консультантами підходів і класифікацій політичних технологій за найрізноманітнішими підставами.

Підхід №1. Найбільше часто зустрічається класифікація технологій „за спрямованістю”. Існує комплекс технологій, націлених на перетворення контексту виборів (створення сприятливого порядку денного, керування обоймою кандидатів, виборче законодавство і т.д.), інший шар прийомів спрямований на донесення меседжа до виборців. Причому перші набагато важливіші і масштабніші. Сюди ж можна віднести розподіл по конкретним переслідуваним цілям (перемога на виборах, розширення довіри до влади, підтримка курсу влади і т.п.).

Підхід №2. Інший підхід припускає розподіл політичних технологій за легальністю (відкритістю) використання. Виділяють технології законні (або технології відкритої комунікації) і незаконні (закритої комунікації). У число перших входить весь інструментарій повідомлення меседжа до виборця – дайрект-мейл агітатори, реклама в ЗМІ, масові акції тощо, у число інших - підкуп виборців, різноманітні способи фальсифікації результатів виборів тощо.