Аналіз методологічних аспектів універсальних виборчих технологій та регіональна специфіка їх застосування

Вступ

Актуальність теми реферату: Сьогодні виборчий процес у багатьох країнах СНД привертає увагу численних спостерігачів, ЗМІ, дослідників. Часто-густо кампанії кандидатів викликають непорозуміння, сміх, невдоволення у представників країн, де вже є розвинуті інститути політичних досліджень. В умовах розвитку сучасних політичних технологій, зокрема виборчих, дуже важко виявити найбільш ефективні та дієві, враховуючи специфіку країн та регіонів, де застосовуються дані заходи. Оскільки за жорсткої конкуренції передвиборчі технології змінюються дуже швидко, необхідно визначити головні тенденції таких видозмін для того, щоб передбачити результати їх дії у майбутньому та удосконалити найдрібніші аспекти їх функціонування. Наше дослідження стосується в першу чергу країн СНД, де активно використовуються зарубіжні методики політичних виборчих технологій, хоча і не дають бажаних результатів. Ми спробували дати відповідь на запитання: „Чому досвід країн Європи та США не можна використовувати з таким же успіхом в Росії, Україні чи Казахстані?”.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз джерел з даної проблеми, систематизація і узагальнення літературно-критичного матеріалу, зібраного в процесі дослідження; практичні – узагальнення спостережень.

Об’єкт дослідження – передвиборча діяльність українських та закордонних учасників політичних відносин, окремих політиків, партій, блоків, організацій.

Предмет дослідження – ведення передвиборчої кампанії , її ефективність та результативність.

Мета дослідження: визначити найефективніші універсальні виборчі технології, спрогнозувати тенденції їх розвитку на майбутнє для уникнення кризової ситуації.

Структура роботи. Реферат включає вступ, вісім розділів, висновок, список використаних джерел.

1. Поняття політичних технологій

На сьогоднішній день не існує чіткого визначення політичних технологій. Використовуючи це словосполучення, політконсультанти мають на увазі найчастіше зовсім різні категорії – від конкретних прийомів і методик формування суспільної думки до стратегічних підходів і принципів. Що стосується рядових виборців, те цей вираз асоціюється найчастіше з «чорним піаром», до якого прибігають політтехнологи, щоб будь-якими шляхами домогтися перемоги.

Таким чином, для того, щоб говорити про політичні технології як такі і тим більше якимось чином аналізувати і класифікувати їх, необхідно попередньо визначитися з термінологічним апаратом і спробувати звести весь спектр думок до єдиного знаменника.

Можна виділити декілька взаємодоповнюючих підходів до визначення поняття політтехнології, що були проранговані за числом прибічників серед експертів.

Деякі експерти розділяють поняття «технологія» і «техніка», оскільки технологія є набором визначених технік, що об’єднані навколо загальної мети і стратегії з урахуванням ситуації. Техніка ж – конкретний прийом або метод, послідовність кроків, що завжди веде до визначеного результату. Відповідно, під поняття політичних технологій попадають далеко не усі відомі методи. Наприклад, організація соціальної події або політичний переворот - це технологія, а проведена в рамках її демонстрація або мітинг – це техніка. Техніки можуть працювати в будь-яких країнах без суттєвих змін, у той час як технології більш специфічні і вимагають адаптації.

Підхід №1. Назвемо його умовно «інструментальний», політична технологія в самому загальному виді - набір прийомів (технік, кроків і т.п.) по перетворенню вихідного матеріалу в якийсь продукт. Матеріалом може бути суспільна (елітна) думка, а продуктом – голосування за кандидата (підтримка).

Підхід №2. У центрі уваги «комунікативного» підходу знаходиться комунікація, а технологія визначається як послідовність дій по вибудовуванню каналів комунікації між кандидатом і електоратом.