Основні теорії політичних систем

•наявність особливої системи органів та установ, що здійснюють функції державної влади;

•наявність права, яке закріп¬лює певну систему норм, санкціонованих державою;

•наявність певної території, на яку поширюється юрис¬дикція даної держави.

Держава — це організація політичної влади панів¬ної частини населення у соціальне неоднорідному, зокрема класовому, суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами.

Держава існувала на всіх етапах розвитку суспільства, виключаючи період первісного, соціальне однорідного суспільства. Утворення перших в історії людства держав було викликано у кінцевому підсумку поділом суспільства як етнічного утворення на соціально-економічні класи та інші соціальні групи з різноманітними, нерідко протилежними інте¬ресами.

Національній державі притаманні такі особливості:

•утворюється нацією, яка компактно проживає на певній території і, як правило, становить більшість серед населення даної країни;

•є результатом здійснення відповідною нацією її основного загально соціального права на політичне самовизначення;

•створює, забезпечує всі необхідні умови для збереження і розвитку надбань даної нації в економіч¬ній, політичній, соціальній, духовній сферах життя, збагачення її духовності, культури, мови, традицій тощо;

•поєднує піклування про «свою» націю із створенням належних умов для розвитку всіх інших націй, етнічних груп, які проживають на території держави і входять до складу її народу.

При розгляді проблематики політичної системи суспільства з позицій державно-правової науки слід, однак, чітко визначитися стосовно того, що саме держава як орган влади та управління в масштабі всього суспільства виступає її стрижневим елементом, ядром.Саме навколо державної влади як концентрованого втілення політики в загальнонаціональному вимірі формуються інтереси інших політичних інститутів, точиться боротьба політичних партій за те, щоб здобути важелі державного управління. У самій державності з точки зору реалізації політичних інтересів та про¬грам провідними виступають такі державні інститути, як парла¬мент та уряд. Депутати парламенту та члени уряду, яких приво¬дить на посади політична партія, що перемогла на виборах, посідають у цих органах так звані політичні посади і тому кваліфікуються як політичні службовці.

Особливий статус держави в політичній системі суспільства обумовлений тим, що саме держава на відміну від політичних партій, блоків політичних партій та рухів:

•об'єднує все населення країни на умовах особливого член¬ства в державі, своєрідної належності до держави, що пов'язана з фактом постійного проживання на її території, або набуття такої специфічної ознаки, як громадянство чи підданство. Це дає мож¬ливість кваліфікувати державну владу як найбільш ефективний засіб мобілізації зусиль всіх членів суспільства, дозволяє державі на відміну від політичних партій використовувати найвагоміші ресурси суспільства, насамперед — адміністративний ресурс, для вирішення тих чи інших актуальних проблем;

• виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за уповноваженням народу як єдиного законного представника на¬родного (національного) суверенітету. Жодна політична партія чи політичний рух не мають таких виняткових повноважень, не можуть виступати від імені народу, оскільки представляють інте¬реси лише його певної частини. У міжнародних відносинах це дозволяє державі уособлювати народ, бути персональним членом міждержавного політичного спілкування, суб'єктом міжнарод¬ного права, заключати від свого імені міжнародні договори, вхо¬дити до складу міжнародних організацій.

•являє собою єдину форму політичної організації населення, яка відбиває і реалізує загальнонаціональну волю, що інтегрується на основі інтересів громадян, соціальних груп та верств населення за посередництвом інститутів громадянського суспільства, зв'язує в одне ціле як політичну систему суспільства, так і все суспільство в цілому. В цьому розумінні держава виступає ознакою, атрибутом сучасного суспільства, яке здатне усвідомлювати свою іден¬тичність, відокремлювати власні актуальні проблеми і вирішувати їх солідарними зусиллями всіх своїх громадян;