Євроатлантична інтеграція: реалії та перспективи

По-третє. Потрібно здійснити комплекс заходів щодо структурної перебудови економіки та переведення її на інноваційний шлях розвитку.

По-четверте. Товарообіг України з країнами ЄС, враховуючи десять країн, які приєдналися до Євросоюзу 2004 року, становить лише 35,8 % [18]. Тим часом, як підкреслює А. Ослунд, не менше 60 % експорту має спрямовуватися до країн ЄС, якщо Україна прагне до членства в ньому [19]. Отже, зовнішньоекономічна діяльність повинна скеровуватися на зміцнення позицій українських товаровиробників на ринках ЄС.

По-п’яте. Важливою складовою євроінтеграційної політики України має стати суттєве поліпшення інвестиційного клімату, активне залучення західних капіталів. Досягнення на шляху євроінтеграції нових членів НАТО і ЄС безпосередньо пов’язані з потужними позиціями іноземного капіталу в цих країнах.

По-шосте. Необхідно послідовно зменшувати енергетичну залежність від Росії та активізувати інтеграцію в європейський енергетичний простір. Реалізація проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору сприятиме залученню України до вирішення проблем енергетичної безпеки Європи та зміцненню її позицій як транзитної держави.

Потрібно якомога швидше завершити процес делімітації і демаркації кордонів по всьому периметру держави та вжити дієвих заходів для недопущення перетворення України на накопичувача нелегальних мігрантів. Для цього слід ініціювати спільні з Євросоюзом програми з облаштування північно-східного українського кордону, оскільки саме звідти плине потужний потік контрабанди, організованої злочинності та нелегальної міграції. Важливого значення набуває оформлення договорів про реадмісію між Україною, Молдовою, Білоруссю, Росією та Євросоюзом. Українським дипломатам треба докласти зусиль для підписання угод про тимчасове працевлаштування українських громадян у тих країнах Європи, де нині більшість із них працює нелегально.Тільки після виконання цих завдань та за умови створення нормального соціально-економічного клімату в країні можна буде ставити перед Євросоюзом питання про спрощення візового режиму для українців з його поступовою ліквідацією.

Політика євроатлантичної інтеграції буде успішною, коли її реалізація стане справою всього суспільства, а не лише владних інститутів. Виходячи з цього, важливо активно залучати до вироблення євроінтеграційної стратегії та її впровадження в життя представників політичних партій і громадських рухів, молодіжних організацій, неурядових аналітичних центрів тощо. Громадські слухання, публічні дискусії та обговорення сприятимуть виробленню адекватних державних рішень та їх ефективній реалізації. Це допоможе всьому суспільству усвідомити відповідальність за своє майбутнє, гарантуватиме послідовність і незворотність обраного шляху.

Необхідно суттєво поліпшити інформаційне забезпечення євроінтеграційного процесу. Держава, близько 30 % громадян якої вважають НАТО агресивним військовим блоком, не може розраховувати на повноправне членство в євроатлантичних структурах безпеки. Нинішнє співробітництво України з НАТО і ЄС висвітлюється недостатньо і несистемно. Причому громадськість залишається практично необізнаною, що це співробітництво здійснюється переважно за рахунок євроатлантичних організацій. Такі прогалини мають виправити Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004 – 2007 роки та Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 роки. Проте, з точки зору ефективності реалізації поставлених завдань, доцільніше було б створити єдину Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України, а не розпорошувати зусилля та збільшувати бюрократичну тяганину. Враховуючи те, що організацію виконання зазначених програм покладено на міжвідомчу групу і координаційну групу відповідно, можна передбачити низьку ефективність їх роботи. Це ще раз підкреслює необхідність створення єдиного органу в системі виконавчої влади, який би організовував, координував і контролював виконання заходів державної політики щодо реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції.

Необхідною передумовою вступу до НАТО і ЄС є успішне проведення воєнної реформи та активна участь України в миротворчих операціях, проведенні спільних із збройними силами Альянсу військових навчань. Це сприятиме поліпшенню взаємосумісності та зміцненню довіри між учасниками. Цінність України для НАТО і ЄС полягає в тому, що вона вже зараз є активним контрибутором зміцнення міжнародної безпеки у всьому світі. Тому залучення України до проведення миротворчих операцій, в першу чергу до тих, що здійснюються під егідою НАТО і ЄС, має сприйматися як важливий аспект діяльності держави на євроінтеграційному напрямку.

Вигідне геополітичне становище України, наявність розвиненої транспортно-комунікаційної та військової інфраструктури викликають неабияку зацікавленість західних партнерів. Крім цього, Україна може запропонувати Альянсу і Євросоюзу використовувати її воєнно-транспортну авіацію, ініціювати взаємовигідне військово-технічне співробітництво. Потрібно пам’ятати, що „саме питання розширення воєнної інфраструктури перетворило членство в НАТО Румунії і Болгарії з далекої можливості на близьку реальність” [20].