Інфокомунікаційні технології та розвиток громадянського суспільства

Хоча феномен Інтернету поки що мало вивчений українською політичною наукою, вже зараз можна сказати, що він може сторювати принципово нові соціальні й політичні явища. Як пише І. Жиляєв, „нова мережна стратегій інформаційного суспільства грунтується на розгалужених горизонтальних зв’язках особистостей та їхніх об’єднань, здатних до самоорганізації під впливом слабких сигналів, таких як інформація про нові технології, ринкові сегменти, цінові стратегії, моду і т. д. В нових умовах суспільство самоорганізується без команди згори” [14].

На думку деяких дослідників, Інтернет-технології – ефективний інструмент здійснення традиційних функцій громадянської освіти та пожвавлення комунальної самоорганізації й активності. Так, деякі автори пишуть, що Інтернет сприяє розширенню й поліпшенню соціальних взаємозв’язків у сучасному світі, відкриваючи значно ширші, ніж раніше, горизонти для об’єднання людей у групи на основі спільних інтересів [15]. Можливості Інтернету дозволяють впливати на зміни структури і форми суспільної самоорганізації, замінювати застарілі громади новими, віртуальними, що долають традиційні обмеження в часі, просторі, мові тощо.

Проте не всі дослідники в захваті від Інтернету. Наголошується, що користування ним стає іноді формою „асоціальної розваги”, котра конкурує з традиційними соціальними контактами як формою проведення часу. Дехто вважає, що Інтернет породжує соціальну ізольованість людей, які, залишаючись наодинці з комп’ютером чи спілкуючись за допомогою цього „соціально збідненого засобу зв’язку” з анонімами, вилучаються зі сфери реальних соціальних відносин [16].

Та, попри все, не підлягає сумніву, що, забезпечуючи користувачам широкий і надзвичайно швидкий доступ до різних джерел інформації, Інтернет змінює повсякденне життя мільйонів людей, скорочує просторові і часові обмеження людської активності. І в цьому розумінні він, без перебільшення, здійснює „соціальну революцію”.

Чи можна спробувати перебороти кризу, яку переживає громадянське суспільство, за допомогою Інтернету? Чи здатний Інтернет стати фактором соціальної і політичної модернізації? Чи пощастить технологічній революції в короткі терміни трансформувати політичні інститути? Чи зможе Інтернет стати джерелом нових моделей взаємодії суспільства і держави?З точки зору прихильників комунітарної теорії, фізична дистанція більш не обмежує можливостей формування і функціонування людських спільнот. Такий знавець Інтернет-технологій, як Х. Рейнгольд, формулює цю думку так: „Громада” виникає, коли люди спілкуються одне з одним за допомогою Мережі досить довго, щоб розвинути стійкі взаємини. При цьому Мережа звільняє цей процес громадського устрою від географічних обмежень. Саме це вивільнення громади з пут географічних кордонів дозволяє розширити межі локальних громад до національного й інтернаціонального масштабу [17].

Дослідники розрізняють інструментальну роль Інтернет-технологій, що відкривають нові можливості для відродження існуючих, реальних громад і формування „віртуальної громади”, яка не має аналога в реальному світі, а зароджується і розвивається тільки в межах кіберпростору. Є безліч прикладів, як Інтернет зумів активізувати міські, місцеві громади, підвищити інтерес людей до громадського життя. У Клівленді (США) ще 1986 року утворилася громадська мережа, яка стала взірцем при створенні мережі в Санта-Моніці (Каліфорнія), Сіетлі, Філадельфії та в інших містах. Цей досвід нині використовується в країнах Європи та Азії.

Сенс таких комунальних ініціатив у тім, що без них неможлива активна й осмислена участь громадян у суспільному житті. Комунальна ініціатива вирішує проблему тимчасових обмежень завдяки асинхронній природі мережевих комунікацій: користувачі можуть у зручний для себе час поставити запитання й одержати відповідь від депутатів та працівників місцевих органів влади.

Яскравим прикладом громадської ініціативи з використанням Інтернету може бути американська мережа Cіvіc Practіces Network (CPN). Вона поєднує зусилля ініціативних громадян і активістів низових організацій, які переймаються певними проблемами (профілактика злочинності, наркоманія, створення робочих місць, подолання безробіття тощо). Прихильники такого використання Інтернет-технологій вважають їх ефективним інструментом для виконання традиційних функцій громадянського суспільства.

Завдяки Інтернету житель будь-якого віддаленого села чи провінційного містечка одержує можливість почуватися громадянином світу. Як відзначає В. Кувалдін, революційні зміни у сфері інформаційних технологій сприяють глибокій трансформації всієї системи соціальних зв’язків індивіда, розкріпаченню особистості, її звільненню від „твердої прив’язки до певного середовища” та відкриттю безпрецедентних можливостей вибору життєвих стратегій [19].