Імідж як категорія системології політичного світосприйняття

Прототипи як стереотипизовані образи-знання за їх походженням можна поділити на дві групи: прототипи політичного сприйняття та прототипи політичної реклами і пропаганди. Останні обов’язково впливають на політичне сприйняття і можуть суттєво спотворювати його. Основними наслідками цього є, по-перше, те, що вони примушують людину ігнорувати різницю між об’єктами, що сприймаються; по-друге, те, що вони формують у неї неадекватні очікування [7, с. 139]. У цьому випадку особливо значної шкоди прототип завдає образам майбутнього. Він так спотворює образ-прогноз, що людина не може передбачити ефект від того чи іншого рішення як у негативному, так і в позитивному плані.

Вплив прототипу на образ потрібного майбутнього проявляється, перш за все, тоді, коли людина жагуче прагне до якихось подій у сфері політики, але не може оцінити всі наслідки цих подій, а також ступінь їх реальної привабливості [7, с. 146 - 147].

Відтак, можна дійти кількох важливих висновків. По-перше, прототип не лише звужує здатність людини до побудови якомога ширшого образу-знання політичного об’єкта, але й змушує її піддавати класифікації цей політичний об’єкт, незважаючи навіть на те, що він може бути взагалі унікальним і не мати аналогій. По-друге, прототип не може бути нейтральним стосовно політичного об’єкта, і, отже, втручаючись у процес сприйняття, він не дає можливості зупинитися і зібрати максимум інформації, аби визначити ситуацію та виробити альтернативи. Прототип змушує нас приймати однозначне і негайне рішення, блокуючи можливість вибору курсу дій. По-третє, прототип впливає не лише на образ-знання, але й на образи-маркери іміджологеми, що за певних обставин може призвести до їх викривлення або неправильного (неадекватного) формування.

Література:

1. Нарижный Д. Ю., Сурмин Ю. П. Проблемы имиджей кандидатов в президенты Украины // Гуманит. журн. – Д., 1999. – № 2. – С. 66 - 75.2. Почепцов Г. Г. Профессия: имиджмейкер. – 2-е изд., испр. и доп. – К.: ИСО МО Украины, НВФ „Студцентр”, 1998. – 256 с.

3. Почепцов Г. Имидж: от фараонов до президентов. Строительство воображаемых миров в мифе, сказке, анекдоте, рекламе, пропаганде и паблик рилейшенз. – К.: АДЕФ-Украина, 1997. – 328 с.

4. Кривошеїн В. В. Політичний імідж як феномен масового сприймання // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матер. Другої Всеукр. наук. конф. 15 - 16 листоп. 1997 р. – К.: АТ „Реклама”, 1997. – С. 328 - 329.

5. Кривошеїн В. В. Іміджова складова політичного світосприйняття: структура елементарного рівня // Грані. – Д., 2002. – № 4. – С. 117 - 121.

6. Кривошеїн В. В. Іміджологема: поняття, структура // Вісн. Дніпроперовськ. ун-ту. Соціологія. Філософія. Політологія. – Вип. 8. – Д.: ДНУ, 2002. – С. 188 - 192.

7. Политическая реклама / Е. В. Егорова-Гантман, К. В. Плешаков, В. Б. Байбакова; Научн. ред. А. А. Бирюков. – М.: ЦПК „Никколо М”, 1999. – 240 с.

8. Кривошеїн В. В. „Прообрази” Дж. Локка та прототипи політичного іміджу // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури: Зб. наук. праць. – Д.: РВВ ДНУ, 2001. – С. 69 - 75.

9. Семендяев О. Ю. „Эффект стереотипизации”: теоретическое обоснование манипулирования массовым сознанием в социологии США // Социс. – 1985. – № 1. – С. 164 - 167.

10. Bird P. Sell yourself. Persuasive tactics to boost your image. – L.: Groom Helm, 1999. – 398 p.

11. Преснякова Л. А. Структура личностного восприятия политической власти // Полис. – 2000. – № 4. – С. 135 - 140.

12. Воловикова М., Трофимов А. Возвращение к себе. Психология. Символ. Культура. – М.: Культура и спорт, 1995. – 310 с.

13. Mukerjee R. Symbolic Life of Man. – Bombay: Freeman, 1959. – 332 p.

14. Price H. H. Thinking and Experience. – L.; N.Y.: Oxford Univ. Press, 1953. – 384 p.