Стратегічне управління політичними партіями
Детермінована частина генерального стратегічного дизайну ІППП передбачає комплекс необхідних стратегічних дій, послідовність їх реалізації і очікувані результати. У цій частині мають визначатися такі основні напрямки дій:
• розвиток сильних сторін партії (блоку партій). Сильні сторони – це ті особливості організації, що становять основу для її розвитку;
• використання існуючих можливостей та створення нових. Можливості – це сприятливі умови для розвитку організації, які актуально не існують, але можуть виникнути, створитися або бути створені в майбутньому;
• врахування слабких сторін, їх нейтралізація, проведення роботи щодо їх переведення в сильні сторони. Слабкі сторони – це ті особливості організації, що ускладнюють її розвиток;
• подолання загроз. Загрози – це несприятливі або небезпечні умови, які актуально не існують, але можуть виникнути, створитися або бути створені в майбутньому.
Основу детермінованої частини генерального стратегічного дизайну ІППП становить унікальна політична пропозиція (далі – УПП). Термін УПП сконструйовано за аналогією з поняттям „унікальна торгова пропозиція” (Р. Рівз). Ідея УПП грунтується на єдиному факті, встановленому досвідом: з рекламного звернення люди запам’ятовують звичайно лише один сильний довід або одну сильну думку. Якщо рекламі вдалося досягти такої концентрації, то вона є вдалою.
УПП має трьохкомпонентну структуру:
• чітке і зрозуміле позначення товару або послуги. Тут виборцю пояснюється, що буде, якщо він зробить те, до чого його закликають;
• унікальність самої пропозиції;
• її „сила” і зиск, який є наслідком реалізації даної пропозиції. Тут формується привабливість пропозиції, що безпосередньо спонукає виборця зробити те, до чого його закликають.
УПП за своєю формою і змістом відповідає таким вимогам:
• символічний характер з обов’язковою відповідністю традиціям і типу політичної культури;
• концептуальність – тобто наявність певної ідеї, яка відповідає потребам та інтересам населення;
• персональність – властивість бути пов’язаним з якостями лідера, який забезпечує його впізнаваність;
• ексклюзивність – уособленість (навіть до протиставлення) від реклами інших політиків (партій);
• поширеність – широта впливу на виборців;
• простота і доступність – унікальна політична пропозиція має бути зрозумілою виборцям і мати для них значення [21, с. 205].
Для конкретизації генерального стратегічного дизайну ІППП здійснюється його функціональна декомпозиція, яка описується як змістова частина мультипроектів, кожен з яких розрахований на один електоральний цикл.Функціональний стратегічний дизайн ІППП передбачає декомпозицію місії (генеральної стратегічної мети) на конкретний електоральний цикл, деталізує систему стратегічних цільових пріоритетів партійно-політичного суб’єкта. Функціональний стратегічний дизайн ІППП орієнтований на формування і подальше нарощування символічного партійного капіталу в межах зони стратегічної відповідальності (базових елементів цілісного партійного бренду).
Зона стратегічної відповідальності – це локалізована у часі та/або просторі сфера цільової діяльності організації щодо задоволення певного комплексу однорідних потреб її розвитку. Як правило, зона стратегічної відповідальності ІППП обмежується парламентським електоральним циклом.