Стратегічне управління політичними партіями

• гармонійну систему цінностей і поведінки, особистості та меседжі – все те, що люди бачать, чують, відчувають й очікують у зв’язку з цією партією;

• чітку і зрозумілу для виборців соціальну роль: що конкретно партія для них готова зробити і робить зараз. Наприклад, захищає їхні інтереси і права в ході обговорення законодавчих ініціатив у парламенті, розробляє і публічно захищає свій план перетворень, особливо у сферах, котрі стосуються повсякденного життя населення – тобто є променем у морі морального хаосу та уламків звичних цінностей.

Як правило, стратегічний дизайн ІППП будується з урахуванням зворотного зв’язку – активності населення, яка, однак, не є реакцією на партійні меседжі (від англ. message – повідомлення). Публіка вибіркова й зовсім не має бачити й чути все, що їй пропонують партії. Вона селективно добирає щось із потоку партійних повідомлень і відповідає своїми думками, діями і голосуванням лише у випадках, коли комунікація збігається з її інтересами й потребами.

Отже, стратегічний дизайн ІППП орієнтований на формування і подальше нарощування символічного партійного капіталу (цілісного партійного бренду).

Будь-який ІППП, як правило, орієнтований на тривалу перспективу, тобто охоплює кілька електоральних циклів. Тому доцільно виокремлювати два рівні стратегічного дизайну ІППП: генеральний (описується як змістова частина мегапроекту) та функціональний (описується як змістові частини мультипроектів, кожен з яких розрахований на один електоральний цикл).

Змістовим ядром будь-якого інвестиційного партійно-політичного мегапроекту є генеральний стратегічний дизайн, котрий задає певну систему стратегічних цільових пріоритетів. Тут, по суті, формулюється первинний (спрощений) формат загальної стратегії реалізації ІППП.

Генеральний стратегічний дизайн ІППП складається з концептуальної та детермінованої частин. Концептуальна частина генерального стратегічного дизайну ІППП становить комплекс генеральних цільових настанов, який втілюється у баченні партії (блоку партій). Останнє дозволяє:

• передбачити основні напрямки майбутнього розвитку партії (блоку партій);

• викликати зацікавленість до розробки майбутніх напрямків розвитку партії (блоку партій);

• підпорядкувати різні ідеї щодо майбутнього в єдиний цілісний концепт;

• створити алгоритм для керівництва;

• запропонувати критерії успіху.

Конкретно у концептуальній частині генерального стратегічного дизайну вирішуються такі питання:

• визначається мета і завдання проекту;

• розглядаються альтернативні варіанти дій для досягнення намічених результатів з оцінкою негативних і позитивних аспектів кожного варіанта;

• визначаються концептуальні напрямки реалізації проекту, зокрема – опис предметної області, укрупненої структури робіт і логіки їх виконання;

• попередньо оцінюється тривалість і вартість проекту, а також потреби в ресурсах.

Ці питання детально конкретизуються у баченні, місії, унікальній політичній пропозиції.