Стратегічне управління політичними партіями

Бачення ІППП конкретизується місією – генеральною метою мегапроекту, чітко визначеною умовою його існування. Місія ІППП деталізує статус проекту, забезпечує орієнтири для певних цілей, які формулюються на функціональному рівні. Місія, як визначає В. Шапіро, – це основне завдання проекту з точки зору його майбутніх станів [19, с. 115].

Зміст місії полягає у визначенні завдання організації (партії як „материнської організації” ІППП) з нарощування символічного капіталу (створення партійного бренду). По суті, місія спрямована на задоволення потреб споживачів бренду, тобто задоволення інтересів певного сегменту виборців. Тим самим місія, так би мовити, окреслює шляхи утворення клієнтів для підтримання функціонування партії в майбутньому.

Формулювання місії має містити такі моменти:

• проголошення цінностей і переконань;

• інтереси (потреби) виборців, які партія прагне задовольнити;

• ринок (конкретні сегменти), на якому партія здійснює своє позиціювання;

• способи виходу на свій ринок;

• ключові технології, котрі будуть використовуватися;

• стратегічні принципи розвитку та/або фінансування.У добре сформульованій місії має простежуватися певний досить привабливий образ-символ партії, те, що становить ядро партійного бренду. Стратегія партійно-політичної діяльності в проектному середовищі зводиться до формування позитивного образу партії та її кандидатів (лідерів), його розширення, компенсації негативного образу, відпрацювання негативних образів конкурентів тощо. Враховуючи ці завдання, сформований позитивний образ являє собою досить об’ємну конструкцію, яка містить цілий набір якостей. Проте такий образ завжди має певне ядро – основну якість, навколо якої нашаровується решта рис позитивного образу (так звана оболонка образу). Останні аспекти вирішуються на функціональному рівні стратегічного дизайну ІППП.

Саме ядро образу має „зачепитися” за відповідний домінуючий (у цільовому сегменті виборців) стереотип (див. [20, с. 97 – 103]).

Вплив виборців на формування ядра позитивного образу проявляється через конфігурацію (розстановку сил) партійно-політичного спектру. Конфігурація визначається за допомогою прояснення таких параметрів:

• перелік номінацій позитивного образу на минулих виборах;

• кількість і якість виборців, потенційно готових проголосувати за позитивний образ партії та її кандидатів (базовий електорат партії);

• кількість і якість виборців, потенційно готових проголосувати за позитивний образ конкурентів (базовий електорат конкурентів);

• відсоток гнучкого електорату (виборців, готових голосувати, але які ще не визначилися);

• частка виборців, яка за жодних умов не проголосує за позитивний образ партії (обмеження за антиобразом).

Як правило, будь-який переконливий і яскравий позитивний образ завжди знаходить прихильників серед виборців. Питання тільки в тому, чи багато їх.

Якщо за ядро позитивного образу партії готові проголосувати на парламентських виборах в Україні не менш 4 – 6 % виборців (а в умовах нового виборчого законодавства достатньо 3 – 5 %), то проект має всі шанси стати успішним. Якщо обсяг базового електорату становить менше 4 % (в нових умовах – 3 %), то проект не має успіху, позитивний образ партії не цікавий виборцям, отже партія та її кандидати не мають достатнього плацдарму для розгортання змістовної виборчої кампанії.