Легітимаційна політика: поняття і сутність
Легітимаційна політика виникає разом з владою, без якої важко уявити будь-яку соціальну організацію, життя будь-якого соціального колективу. Джерелами влади виступає природна нерівність людей, ієрархія взаємовідносин учасників соціального цілого. Як відомо, ієрархічна організація формується ще у первісних людей внаслідок ускладнення добування їжі [27, c. 92 - 94]. Легітимаційна політика нерозривна з владою, вона виступає як її процесуальність, як встановлення правил, норм та процедур висловлювань і дій, як механізм, що породжує і структурує владу через фіксацію певних ієрархічних уявлень в суспільній свідомості. Важливими завданнями легітимаційної політики в соціумі є закріплення, насамперед на соціально-функціональному, а потім і на майновому рівні неоднаковості становища людей, утвердження норм людських взаємовідносин в усіх сферах життєдіяльності, запровадження обмежень для природних, індивідуальних, життєвих проявів людини у формі звичаїв, права, моралі з метою виживання соціального цілого.
Висновки
1. Легітимація є процесом досягнення соціальної значимості різними суб’єктами задля забезпечення успішного здійснення певної практики в суспільстві.
2. Легітимація – це процес, яким можна управляти.
3. Легітимаційна політика є інстанцією управління легітимацією.
4. Легітимаційна політика є, з одного боку, автономною реальністю, яка визначає соціальні відносини, межі, характер і способи розгортання соціальних практик через певні коди (прийнятне - неприйнятне, бажане – небажане тощо), укорінених в суспільній свідомості, і відтак є метаполітикою, з іншого боку - легітимаційна політика є способом існування, модусом здійснення політики як специфічної цілеспрямованої організаційної, регулятивно-контролюючої та управлінської діяльності, орієнтованої на перетворення або збереження існуючих суспільних відносин у зв’язку з уявленнями, інтересами і цінностями різних соціальних суб’єктів.
Література:
1.Амелин В. Н. Власть как общественное явление. // Социально-политические науки. – 1991. – №2. – С. 6 - 8.
2.Аристотель. Политика.- М.: АСТ, 2002. - 393 с.
3.Ачкасов В. А., Елисеев С. М., Ланцов С. А. Легитимация власти в постсоциалистическом Российском обществе. - М.: Аспект-Пресс, 1996. - 127 с.
4.Бергер П., Лукман Т. Конструирование социальной реальности. Трактат по социологии знания.- М.: „Academia-Центр”, „МЕДИУМ”, 1995. - 323 с.
5.Бистрицький Є. Проблема легітимації. // Українська державність у ХХ сторіччі. Історико-політичний аналіз. – К.: Політична думка, 1996. – С. 318 – 320.
6.Білий О., Бистрицький Є. Побудова держави в Україні: шляхи легітимації. // Політична думка. – 1996. – №1. – С. 11 – 23.
7.Бурдье П. Дух государства: генезис и структура бюрократического поля. // Поэтика и политика. Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. - М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 1999. - С. 127 - 166.
8.Вебер М. Основные социологические понятия. // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С. 602 - 643.
9.Вебер М. Политика как призвание и профессия. // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С. 644 - 706.
10.Висоцька О. Є. Моральні цінності як основи взаємодії суспільства з природою: Дис. … канд. філософ. наук: 09.00.03. - Дніпропетровськ, 2002 .- 194 с.
11.Висоцький О. Сутність легітимації політики // Політичний менеджмент.- 2004.- № 4 (7). - С.24-34.