Клієнтелістські та громадянські виміри середньовічного ладу: суперечності суспільно-владної моделі

Кожна з автономних громадянських організацій проголошувала, що її члени "мусять підтримувати та захищати один одного як у самому товаристві, так і за його межами" [14, с.155]. Кожне з товариств існувало як унікальна громадянська спільнота, що запобігала різноманітним конфліктним ситуаціям у спілці та несла вагому відповідальність перед своїми репрезентантами – надаючи юридичну, майнову і будь-яку іншу допомогу у разі необхідності. Існуючи в лоні власної корпорації, населення міст функціонувало і в іншому вимірі, відчуваючи свою відповідальність та причетність до долі міста в цілому - "відчуття, що земне багатство і родинне щастя громадян тісно пов'язане з долею корпорації та міста" [15, с. 156].

Якщо в сільській місцевості дотримання норм права, безпеки, розподілу власності – залежало від вищої шляхти, то в європейських містах ці функції не належали ані вищій владі, ані автократичному суверену. Натомість охорону та збереження правових принципів мусили гарантувати найрізноманітніші суспільні угоди. Вони регулювали взаємодопомогу та взаємовідповідальність громадян, що опікувались долею міста, власної корпорації, громадянського суспільства в цілому.Попри певні відмінності між європейською та українською історичними традиціями мусимо говорити про сталу соціально-філософську та культурно-цивілізаційну спадкоємність між європейською культурою та корпоративною шляхетською демократією. Стрижневі постулати міського самоврядування, приватна власність, відкрите публічне утвердження, демократичні форми обрання державної влади на досить тривалий час визначили суспільне буття української людини.

Європейський вплив у сфері публічного та приватного, у сфері права виявилися під час розквіту міської демократії (Магдебурзького права), творення Литовського кодексу, конституції Пилипа Орлика, впровадження системи договірного адміністративного самоврядування і договірних відносин.

Таким чином, вплив континентально-демократичної традиції на цьому етапі, політична інкорпорованість українського суспільства в європейські події сприяли тому, що Україна майже до ХІХ ст. торувала шляхом побудови європейського громадянського правового ладу. За умов сприятливого вектора суспільного розвитку, цивілізованого співіснування громадського і державного, економічного та політичного, дисперсії власності та влади починають створюватись автономні демократичні утворення.

Приватна власність і влада правового закону стають підвалинами нового історичного порядку Європи. Інтегруючим чинником такого суспільства вже не є політичний примус, а визнання необхідності співіснування різних версій суспільного розвитку та усього спектра суспільних груп, незважаючи на загострення конфліктів їхніх економічних інтересів.

Боротьба клієнтелістського дискурсу несвободи з дискурсом свободи, що був репрезентований новим містом, закінчилася перемогою підприємництва, промисловості, торгівлі і утворенням підгрунтя модерної демократичної держави та громадянського суспільства. Втім, це є темою іншої розвідки.

Література:

1.Джероза Л. Церковне право.- Л.,2001

2.Ed. Bowring. The works of Jeremy Benham.,- Edinburgh., 1983

3.Берман Гарольд Дж. Вера и закон: примирение права и религии. М., 1998

4.Цит. за: Гоббс Томас. Бегемот.- К.1996

5.Патнам Роберт Д. Творення демократії – К., 2001

6.Graziano A. Patron – Client relationships in Southern Italy. – Bologna, 1983

7.Маке Ж. Философская антропология.- М., 1999

8.Цит. за: Тулюк- Кульчицький Д. Про закони в науці Томи Аквіна