Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко
Юлія Тимошенко не любить: здаватися, визнавати свої помилки, використовувати ненормативну лексику, брехати, Кучму, Лазаренка, Медведчука, бездіяльність, американський капітал, скиглення, російський капітал, дієту, розмови про особисте життя.
У своєму роді Тимошенко унікальна. Схоже, Бог відвів їй кілька життів про запас. Причому не лише політичних та економічних, а й фізичних. Хоча, з іншого боку, й випробувань на долю Юлії Володимирівни випало предосить. Утім, тут йдеться не стільки про Божий промисел, скільки про наслідки й результати її власної діяльності. Проте не можна не помітити, що практично в усіх ситуаціях, із якої б висоти Тимошенко не зривалася, вона «падає на чотири лапи» і знову розпочинає підйом.Юлія Володимирівна дуже непроста. За всієї її видимої відкритості, зрозумілості й категоричності висловлювань, Тимошенко — людина-сейф. Зайвого, особливо про себе, вона не скаже ніколи. І йдеться не про публічні одкровення. Кожен, хто знає її досить добре, переконаний, що в неї є мета. Хтось вважає, що ця мета — гроші, хтось переконаний, що жаданий кінцевий пункт звивистого шляху — влада та президентство, хтось вірить у щирість прагнень Юлії Володимирівни — докорінно змінити життя в країні. Не дамо однозначної відповіді й ми, проте зазначимо, що до своєї мети Тимошенко йде вперто, погоджуючись на жертви й часом не помічаючи їх.
Лідер блоку — типовий представник дніпропетровської школи. Не відриваючи погляду від мети, ці люди здатні змінювати курс, принижуватися, укладати на невигідних умовах спілки з ворогами, підлещуватися, зраджувати, але головне — рухатися до наміченого. А тепер додайте до цього небезпідставну впевненість у власних жіночих чарах і талант актриси. Навіть по-жіночому Тимошенко буває дуже різною. Дюймовочці, котра визирає з норкових і мереживних рюшів, не могли відмовити в газових квотах Рем Вяхірєв і Віктор Черномирдін. Ображеної та праведної мала вона вигляд під час ефіру з Григорієм Суркісом, після якого Григорія Михайловича просто хотілося притягти за 117-ю статтею політичного кодексу. Непохитність, впевненість і принциповість втілює в собі Юлія Володимирівна, коли говорить про свою політичну позицію та критикує діючий режим. Той, хто бував у її домі, знає, що жодна бабуся з такою наполегливістю й турботою не годуватиме донесхочу онуків, як Тимошенко пригощає своїх гостей.
Багато хто називає Тимошенко «залізною леді». Це скоріше так, ніж ні. Водночас, іноді й вона буває беззахисною й самотньою. Інша річ, що подібний стан, викликаний екстремальними ситуаціями, приміром, арештами, не бере Юлію Володимирівну в полон надовго. Вона дуже швидко збирається й починає діяти. Дія — це її нормальний стан.
На початку економічного й політичного шляху Тимошенко чимало людей недооцінювали її, приймаючи за наївну дівчинку, котра прикрашає собою велику корпорацію. Вони серйозно обпеклися. Тимошенко досить самостійний економіст і політик, що, власне, й довела на посаді віце-прем’єра з паливно-енергетичного комплексу. Поза сумнівом, вона була мотором енергетичних реформ і змін. Новий закон про енергоринок, припинення бартерних розрахунків і взаємозаліків — в основі всіх цих рішень пропозиції Тимошенко.
Хоч яким дивним це видасться, але Тимошенко не боїться залишитися без грошей. І не тому, що має серйозні запаси. Саме про її беззастережну фінансову спроможність після арешту рахунків за межами України, вбивства банку «Слов’янський», розгрому, учиненого в ЄЕСУ, й колективно-олігархічної експропріації її власності в Україні, говорити не доводиться. Проте сьогодні Тимошенко для себе визначила пріоритет — це політичне виживання та продовження боротьби за своє місце і свої ідеї в політиці й економіці. Активно бізнесом Юлія Володимирівна, за даними «ДТ», не займається, проте вона твердо переконана, що її головний капітал — голова, залишиться при ній, незалежно від того, потрапить вона в парламент або ні. Схоже, Тимошенко упевнена в тому, що в потрібний їй момент вона зможе досить легко відновити свої позиції в українському бізнесі.
На особливу увагу заслуговує її друге ходіння в опозицію. Перше, як відомо, відбулося під час руйнації імперії, створеної Лазаренком і його сателітами. Тоді Тимошенко боролася за своє й тільки за своє. Потім було примирення з Президентом і договір про ненапад, який більшою чи меншою мірою за дрібницями порушувався обома сторонами. Знаходячись на віце-прем’єрській посаді, у неї не було змоги використовувати наявні важелі собі на благо. Проте, займаючись державними справами, вона плодила та множила особистих ворогів, котрі домоглися в остаточному підсумку відкриття карних справ, її відставки й арешту.Передчуваючи близькість цих подій, Тимошенко ще на посаді віце-прем’єра зробила низку опозиційних політичних заяв, доповнивши ними багато дій, опозиційних системі тіньового бізнесу. Цього разу вона захищала не лише свої інтереси. Переоцінити її крок досить складно, бо в розпал «касетного скандалу» було надзвичайно важливо почути оцінку того, що відбувається, від досить успішного політика й бізнесмена, а не традиційних і злиденних опозиціонерів, котрих більшість сприймає як невдах. Пасіонарності й коштів Юлії Володимирівни виявилося досить для створення Форуму національного порятунку. Але цього не вистачило для перемоги. Вона докладала чимало зусиль, аби вберегти тих, хто зібрався, від ворожнечі в зв’язку з претензіями на лідерство. Чим усе закінчилося, ми знаємо. Водночас на тлі мімікричної позиції Віктора Ющенка Тимошенко однозначно завоювала симпатії частини населення як непохитний опозиціонер. Проте Юлія Володимирівна не змогла вчасно зупинитися і її знесло на самий крайній фланг української опозиційності. Цвяхом, який зафіксував це положення, стала ідея про проведення референдуму про дострокову відставку діючого Президента.