Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко

На той час скандал уже вщух, а центральними каналами уже котрий місяць поспіль каталися однакові матеріали про висунуті Тимошенко звинувачення. Влада домоглася свого. На сьогодні Юлію Тимошенко впізнають другою після Леоніда Кучми. При цьому 54% їй однозначно не довіряють, а близько 8% — беззастережно вірять. Саме тому, відповідно до соціологічних опитувань, 60% населення, що виступали за дострокову відставку Президента, не підтримали її, саме її починання. Ідея референдуму поступово вмерла.

Водночас Тимошенко не втрачає надій перемогти на виборах і залишити ще більш вражаючий слід в історії. Юлія Володимирівна хоче бути президентом, і на сьогодні ніякі з доказів не змогли похитнути її в цьому прагненні. Вона зі скепсисом ставиться до внесення змін до Конституції, спрямованих на ослаблення президентських повноважень. Тимошенко проти обрання губернаторів, логічно пояснюючи це єдино вірним унітарним устроєм України. Вона переконана, що за збережених повноважень людина, котра знає, як потрібно змінювати країну, буде ефективним і корисним керівником держави. Тимошенко не має сумнівів щодо своєї адекватності цій посаді. Проте спостерігачі схиляються до думки, що як мінімум свавільній Юлії Володимирівні надавати практично необмежену владу не можна. Зовсім інша справа — робота під контролем, яка дозволяє реалізовувати знання й досвід в економічній сфері, але при цьому відповідними рамками обмежує використання цієї посади не за прямим призначенням.

Сили, сконцентровані навколо Юлії Тимошенко й Олександра Мороза на сьогодні, мають повне право називатися опозиційними. Причому по суті, а не за посадою. Позбавити парламент опозиції — означає уповільнити й без того, скажемо прямо, небурхливий розвиток держави й суспільства. Тому можлива поразка Тимошенко та її блоку на нинішніх виборах стане більшою втратою для країни, ніж для лідера блоку. Адже в Юлії Володимирівни в запасі ще багато життів.

«ЄЕСУ» проти ГПУ. Тимошенко проти Потебенька

Як уже було сказано вище, 5 січня 2001 року Генеральна прокуратура України офіційно обвинуватила віце-прем’єра Юлію Тимошенко в порушенні закону. Одну кримінальну справу було порушено в зв’язку з «фальсифікацією документів і контрабандою 1996 року російського природного газу в обсязі близько 3 мільярдів кубометрів на суму 445 мільйонів гривень». ГПУ інкримінувало корпорації «ЄЕСУ» незаконне оформлення через митницю імпорту газу, який нібито поставляла британська фірма «Юнайтед енерджи лімітед». На основі чого на рахунки «ЮЕЛ» надійшли значні інвалютні суми. За кілька років, за словами заступника генпрокурора Миколи Обіхода, «ЄЕСУ» під виглядом розрахунків за газ незаконно перерахувала «Юнайтед енерджи лімітед» 700 мільйонів доларів. Крім того, за заявами того ж таки Обіхода, «Єдині енергосистеми» безпідставно переказали великі кошти на рахунки іншої британської фірми «Корлан ентерпрайзез лімітед». «Внаслідок цієї незаконної операції загалом за межі України було вивезено понад 1,1 мільярда доларів», — повідомив заступник Михайла Потебенька.

Другу кримінальну справу ГПУ порушила в зв’язку з ухилянням Юлії Тимошенко від сплати податків на суму 149 тисяч доларів. Генпрокуратура дійшла такого висновку на основі документів, які нібито підтверджують, що Ю.В. та її чоловік, спільно створивши на Кіпрі фірму «Сомолі ентерпрайзез лімітед», одержали прибуток у розмірі мільйона доларів. Зароблені кошти, за твердженням ГПУ, було переведено в російський «Інкомбанк» і «приховано» від українських податкових органів. Відповідно до статей, за якими було пред’явлено обвинувачення, Юлії Тимошенко «світило» до 10 років позбавлення волі з можливою конфіскацією майна.Третього лютого 2001 року начальник головного слідчого управління Державної податкової міліції Святослав Піскун заявив, що через банк «Слов’янськ» було незаконно переказано 1,21 мільярда доларів, із яких приблизно мільярд нібито належав «ЄЕСУ». Генерал Піскун обвинуватив у присвоєнні грошей не тільки Павла Лазаренка, Петра Кириченка й Бориса Фельдмана, а й Юлію Тимошенко, повідомивши, що «встановлено її причетність до злочинної діяльності банку «Слов’янськ».

6 лютого Микола Обіход став автором чергової сенсації: за його словами, ГПУ має підстави підозрювати Юлію Тимошенко й Павла Лазаренка в організації «касетного скандалу».

Через тиждень Тимошенко взяли під варту. Перипетії, пов’язані з арештом майбутнього лідера «БЮТи», ми вже описали. Додамо, що 12 квітня 2001 року голова Верховного суду Віталій Бойко вніс протест у судову колегію ВСУ про скасування постанови президії Київського міського суду від 30 лютого 2001 року та про залишення чинною постанови Печерського районного суду Києва від 27 лютого 2001 року з приводу незаконного арешту Юлії Тимошенко. 15 травня 2001 року постановою судової колегії з кримінальних справ Верховного суду України протест голови ВСУ було задоволено.

Слід також згадати, що 18 серпня 2000 року Генеральна прокуратура затримала, а через три дні заарештувала віце-президента «ЄЕСУ» Олександра Тимошенка (чоловіка Юлії Володимирівни) і першого заступника генерального директора корпорації Валерія Фальковича. 9 серпня 2001 року постановою Києво-Святошинського місцевого суду Київської області дії генерального прокурора України щодо продовження термінів утримання під вартою О.Тимошенка й В.Фальковича було визнано незаконними і скасованими, після чого обох звільнили з-під варти. Третього жовтня 2001 року Апеляційний суд Київської області апеляцію Генпрокуратури на постанову Києво-Святошинського місцевого суду Київські області залишив без задоволення. Така сама доля спіткала й касаційне подання заступника генпрокурора, розглянуте Колегією суддів ВСУ.