Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко

У березні в Києві проходили мітинги на захист Тимошенко і Печерський районний суд визнав безпідставність висунутих звинувачень і санкцію на арешт скасував.

Навесні 2001 року Тимошенко виступила ініціатором проведення всенародного референдуму про недовіру президенту: "Подальші переговори з президентом безглузді. Він не спроможний на самообмеження ні ментально, ні генетично..." Проте реалізувати свою ініціативу лідеру "Батьківщини" не вдалося, згадує "Дзеркало тижня".

У травні з'явилися дані про те, що Юлія Тимошенко планує створити опозиційне передвиборче об'єднання. 22 грудня 2001 року блок з'явився на світ. Його склали "Батьківщина", "Собор", УРП й УСДП.

У березні 2002 Тимошенко та її блок пройшли до парламенту, набравши 7,2% голосів. Восени 2002 Тимошенко бере активну участь в акціях протесту "Повстань, Україно".

Улітку проти Тимошенко та з метою дискредитації Ющенка російська військова прокуратура порушує справу проти співробітників Міноборони Росії, яким Тимошенко начебто давала хабарі. Лідера БЮТ оголошують у міжнародний розшук.

Разом з цим українська Генпрокуратура порушує проти неї справу за спробу підкупу суддів та залякування свого підлеглого Боровка.

Багато експертів не виключали, що Тимошенко піде на президентські вибори самостійно, проте вона підтримала Ющенка. 2 липня 2004 року Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко підписали угоду про створення коаліції "Сила народу", згідно з якою вона отримує посаду прем'єра. Під час передвиборчої кампанії вона разом з іншими опозиціонерами відвідувала регіони, збирала сотні тисяч людей на мітинги, закликаючи голосувати за Ющенка.

Під час помаранчевої революції Тимошенко стає улюбленицею Майдану, 24 січня Ющенко підписує указ про призначення її в.о. прем'єра.

Пізніше з'ясовується, що Ющенко з самого початку гарантував Тимошенко посаду прем'єра.

28 січня генпрокурор Піскун скликає прес-конференцію і заявляє, що справа проти Тимошенко в Україні закрита.

4 лютого Верховна Рада 373 голосами "за" затверджує прем'єром Юлію Тимошенко.

Про Юлію Тимошенко сказано й написано чимало. Але насправді про «дніпропетровський» період життя майбутньої «газової баронеси», а згодом — першої леді вітчизняної опозиції інформації не так і багато. Крім того, інформація ця дуже специфічна й далеко не беззаперечна. Тим паче, що джерелами її є, як правило, або правоохоронні органи, або кола, близькі до Банкової, а також до лідерів провідних бізнес-політичних угруповань.

Випускниця Дніпропетровського держуніверситету, економіст за освітою, Юлія Тимошенко з 1984 до 1989 року трудилася на Дніпровському машинобудівному заводі імені Леніна, з 1989-го до 1991 р. обіймала посаду комерційного директора молодіжного центру «Термінал». З весни 1991 року до осені 1995-го майбутній віце-прем’єр працює в корпорації «Український бензин», спочатку комерційним, а потім і генеральним директором. У листопаді 1995-го Юлія Тимошенко очолює корпорацію «Єдині енергетичні системи», за якою стояв Павло Лазаренко, незадовго до цього призначений Леонідом Кучмою першим віце-прем’єром уряду. У травні 1996-го Павло Іванович перебирається в крісло глави Кабінету, а в грудні в столиці опиняється й керівник «ЄЕСУ». Бізнес-леді виграла вибори в 229-му, Бобринецькому окрузі (Кіровоградська область) із фантастичним результатом — 91,3%. 1997 року, після відставки покровителя, у житті «Єдиних енергосистем» настають важкі часи: за повідомленнями преси, фірму позбавляють 26% акцій Харцизького трубного заводу, а на її керівництво «вішають» борг перед «Укргазпромом», що становить 42 мільйони доларів.У той час Юлія Володимирівна (котра після обрання депутатом залишила посаду президента «ЄЕСУ») серйозно захоплюється партійним будівництвом, активно намагаючись реанімувати створену в грудні 1993-го, але яка відтоді не подавала ніяких ознак життя, «Громаду». Ініціаторами створення цієї організації була група політиків і підприємців, близьких до ліберального об’єднання «Нова Україна». Серед них був і мало кому тоді відомий уродженець Дніпропетровська Олександр Турчинов, котрий працював радником з економічних питань у прем’єра Леоніда Кучми і певний час потому виконував ці ж обов’язки при в.о. Юхимі Звягільському. Саме Турчинов став першим лідером партії.