Політологія міжнародних відносин
- закон необхідності перешкоджати посиленню могутності сусіда та турбуватися про політичну рівновагу;
• внутрішня політика визначає зовнішню (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін).
Це зумовлено панівними в суспільстві економічними відносинами та інтересами правлячих класів [109].
Порівнюючи ці підходи, варто зауважити, що реальне співвідношення зовнішньої та внутрішньої політики, напевно, більшою мірою залежить від конкретних обставин, хоча кожна з цих концепцій має право на існування.
По-різному науковці тлумачать і природу міжнародної політики:
• психологічний ("силовий") підхід полягає в розгляданні політики в контексті боротьби за панування, владу, що органічно випливає із внутрішньої природи людини (Т. Моргенау);
• біологічний підхід характеризує "неминучість" політичної агресивності держав генетичною агресивністю людини, яка має "природний інстинкт" вбивати (Г. Бутуль);
• суспільний підхід зумовлений розумінням природи міжнародної політики, яка залежить від ряду економічних, соціальних, культурних та інших чинників.
Якщо у внутрішній політиці переважно реалізуються загаль-нозначущі та групові інтереси, то в міжнародній політиці на перший план виходять переважно національні інтереси.
Національний інтерес полягає в усвідомленні політичною та правлячою елітою корінних потреб національної держави.
Ці потреби реалізуються через забезпечення національної безпеки та умов для самозбереження й розвитку суспільства.
Національна безпека означає стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність держави зберігати внутрішню стабільність, незалежність, територіальну цілісність і суверенітет.
У цьому плані національна безпека може розглядатися з економічної, військової, політичної, інформаційної, соціокультурної, етнічної та інших точок зору.
Відповідно до концепції національної безпеки реалізується і зовнішня політика держави. Про механізм формування й реалізації зовнішньої політики держави можна довідатися з рис. 12.
Наприклад, у нашій країні згідно з Конституцією України (ухвалена 28 червня 1996 р.) засади зовнішньої політики визначає парламент — Верховна Рада, яка дає згоду на обов'язковість міжнародних договорів або денонсує їх (ст. 85).
Представництво нашої держави в міжнародних відносинах, керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, проведення переговорів, укладення міжнародних договорів здійснює Президент України (ст. 106). Забезпечення здійснення зовнішньої політики держави, зокрема зовнішньоекономічної діяльності, покладено на уряд — Кабінет Міністрів України (ст. 116).
Геополітика
Розумінню того, що відбувається у міжнародних відносинах, найкраще сприяє використання методологічного інструментарію геополітики.
Термін геополітика етимологічно складається з двох грецьких слів geo — земля і politicas — те, що пов'язане з містом і державою, громадянином.
У науковому плані геополітика розглядається у двох аспектах: культурно-психологічному і концептуальному.