Відображення філософсько-лінгвістичної концепції Толкіна у "Чоловічку з Місяця"

on Saturday afternoons.

The Man in the Moon was drinking deep,

and the cat began to wail;

А dish and a spoon on the table danced,

Тhe cow in the garden madly pranced,

and the little dog chased his tail.

["The Man in the Moon Stayed Up Too Late"]Проте справжнє коріння, як віршів Толкіна, так і народного віршу, лежать значно глибше, у англійській міфології та фольклорі. Толкіну був добре відомий ліричний середньоанглійський вірш про Місячного Чоловічка, що міститься у "Манускрипті Херлі" під номером 2253[10]. Вірш пізніше отримав назву "Чоловічок з Місяця" [11]. Це один з кращих середньоанглійських віршів, що породив безліч наукових досліджень та інтерпретацій. Вірш написаний у народному дусі, пронизаний сільською тематикою і все ж представляє досить розумні судження селянина, що показує англійське селянство зовсім не таким темним і пригніченим, як пізніша літературна традиція (але дуже близько до образу гобітів у Толкіна). Селянин роздумує, чому б Місячному Чоловічку не спуститись на землю. Тут слід відмітити, що у давнину місячні плями уявляли як людину з лампою, собаку та терновий кущ[12]. Селянин вирішує, що Місячного Чоловічка спіймали на крадіжці віття кущів, яким він намагався укріпити свій місячний тин. Далі він роздумує як допомогти Місячному Чоловічку, його судження досить тверезі і відбивають погляди тогочасного селянства: напоїти сторожа, а потім піти до судді й знайти собі виправдання. Цей середньоанглійський вірш підштовхує до думки про існування певної літератури про Місячного Чоловічка, літератури, що займається обіграванням народних повір’їв, тобто він підштовхує до реконструкції. Вірші Толкіна були спробами відродити цю поезію або створити її заново, провести паралель між сучасними дитячими "дурничками" та середньовічною лірикою, заповнити відсутні місця тим, що могло існувати[13], тим, що служитиме своєрідним містком для розуміння безперервності розвитку літератури - від епосу, народних сказань і вірувань до дитячих віршиків і казок. Причому акцент тут саме на науковій обґрунтованості таких гіпотетичних текстів, як при реконструкції гіпотетичних форм індоєвропейської мови. Таким чином, реконструюючи вірші Толкіна, ми виходимо на цю середньовічну лірику, яка, на рівні з ними, штовхає нас ще глибше, до прадавніх сказань і легенд, відбитих у ній. У народному вірші немає особливих деталей (вони дуже нечіткі), що дали б підстави для реконструкції якихось прадавніх, міфологічних уявлень, вірші ж Толкіна їх мають. Ці вірші знаходяться на одному рівні з середньовічною лірикою, за задумом автора, але є невідомою, "можливою", її частиною. Тому у них значно більше прадавніх, міфологічних елементів ніж у існуючих фрагментах. Зокрема, коли Місячний Чоловічок обпікається холодною картоплею, тут зашифрована більш давнє сказання про розчарування у земних благах[14]. Він може не встигнути потрапити на Місяць а своїй колісниці бо заснув. А вже сходить Сонце, і коні гризуть свої вудила[15]:

The ostler said to his tipsy cat:

'The white horses of the Moon,

They neigh and champ their silver bits;

"But their master's been and drowned his wits,

and the Sun'll be rising soon!'

["The Man in the Moon Stayed Up Too Late"]

Всі ці "white horses of the Moon", що "champ their silver bits" (білі скакуни Місяця, що гризуть свої срібні вудила) звучить так міфологічно, як відсилання до давніх уявлень про могутні стихії, до міфологічних образів Місяця, Сонця, так нагадує грецьку міфологію, наприклад, міф про Фаетона. Міфологічні елементи містяться і в тих тваринах, що співають, танцюють, в образі корчмаря і корчми[16].