Позаурочні форми навчання. Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі

Досвід переконує, що такий двогодинний семінар з елементами групової навчальної діяльності корисний ли¬ше за умови ґрунтовного попереднього лекційного курсу і наступного колоквіуму, поєднання з іншими формами навчальної роботи.

Практикум. Передбачає самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт, застосування знань, умінь і навичок.

Для зручності учнів поділяють на групи. На практи¬кум відводиться 10—15 год. навчального часу протягом 2—3-х тижнів. Для його проведення складають графік, згідно з яким учні почергово виконують завдання, спосте¬реження, експерименти з фізики, хімії, біології. Завдан¬ня можуть бути однаковими й різними для різних груп уч¬нів. Практикумами завершують вивчення великих тем курсу, тому їх проводять переважно наприкінці півріччя або року.

Головна мета практикуму — практичне застосування сформованих раніше вмінь і навичок, узагальнення й сис¬тематизація теоретичних знань, засвоєння елементарних методів дослідницької роботи з фізики, хімії, біології тощо.

Проводять його у такій послідовності: повідомлення те¬ми, мети і завдання; актуалізація опорних знань, навичок і вмінь учнів; мотивування їх навчальної діяльності; оз¬найомлення учнів з інструкцією; добір необхідного облад¬нання та матеріалів; виконання роботи під керівництвом учителя; складання учнями звіту, обговорення й теоретич¬на інтерпретація отриманих результатів.Факультативні заняття. Ця форма організації навчан¬ня — єднальна ланка між уроками та позакласними занят¬тями (7—9 кл.) і сходинка від засвоєння предмета до вив¬чення науки, засіб ознайомлення учнів з методами науко¬вого дослідження (10—12 кл.).

Учнів залучають до факультативів на добровільних за¬садах, відповідно до їхніх бажань, нахилів, інтересів. Ко¬жен може обрати не більше двох факультативів. За освіт¬німи завданнями існують такі види факультативів: а) з по¬глибленого вивчення навчальних предметів; б) з вивчен¬ня додаткових дисциплін; в) з вивчення додаткової дисципліни із здобуттям спеціальності; г) міжпредметні. Кожен вид залежно від дидактичної мети може бути тео¬ретичним, практичним, комбінованим. Відповідно до ти¬пу факультативу формують групи, добирають форми і ме¬тоди роботи.

Факультативні заняття проводять за спеціальними програмами (Міністерства освіти і науки України або ав¬торськими (підготовленими досвідченими вчителями). Ла¬бораторією дидактики Інституту педагогіки АПН України розроблено програми та зміст факультативних курсів для 5—6 класів. За змістом факультативи об'єднано в такі серії:

І. Про тебе (1. Пізнай і зрозумій себе. 2. Як стати това¬риською людиною. 3. Тобі, дівчинко. 4. Тобі, хлопчику).

II. Людина і природа (1. Які народи живуть на землі. 2. Земляни і космос. 3. Як урятувати природу).

III. Ким стати? (1. Твоя професія. 2. Скільки всього на¬ук. 3. Які бувають машини).

IV. Красиве і корисне (1. У світі прекрасного. 2. Що б почитати. 3. Види спорту).

V. Народні скарби (1. Барви українських обрядів — із глибини віків. 2. З бабусиної скрині, з дідусевої майстерні).

Такі заняття проводять найдосвідченіші вчителі шко¬ли, запрошують також висококваліфікованих фахівців із вищих закладів освіти, науково-дослідних інститутів, ви¬робництва. На відміну від інших організаційних форм навчання, факультативи мають такі особливості: спільність пізнавальних інтересів учнів, їх позитивне ставлення до вивчення матеріалу, допитливість (оскільки групи форму¬ються за інтересами).

У програмі факультативів обов'язково відображено су¬часні досягнення в галузі науки, техніки, культури. Тому вони є вагомим доповненням до змісту загальноосвітньої, політехнічної й трудової підготовки школярів, сприяють формуванню інтересу до теоретичних знань і практичної ді¬яльності. На факультативних заняттях використовують різ¬ні методи навчання, але перевагу надають тим, що привча¬ють учнів до роботи з науковою і довідковою літературою (підготовка рефератів з актуальних проблем науки, обгово¬рення доповідей і повідомлень, проведення експериментів тощо).