Позаурочні форми навчання. Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі

Крім уроку — провідної організаційної форми навчан¬ня — використовують також позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.

Семінарські заняття, їх поділяють на підготовчі (про¬семінарські), власне семінарські заняття (9—12 клас), міжпредметні семінари-конференції. Просемінарське за¬няття — перехідна від уроку форма організації пі¬знавальної діяльності учнів через практичні й лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семі¬нарської роботи, до вищої форми — власне семінарів. Роз¬різняють такі види власне семінарських занять: розгорну¬та бесіда; доповідь (повідомлення) — обговорення допові¬дей і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач; диспут. Найскладніший вид семінару — міжпредметні семінари-конференції. їх практикують у старших класах загальноосвітньої школи під час вивчення історії, біології, фізики, хімії, математики та інших предметів за участю усіх учнів класу. Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з ураху¬ванням їх індивідуальних можливостей, добирає літерату¬ру, проводить групові й індивідуальні консультації, пере¬віряє конспекти.

Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи роз¬ділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працюва¬ти над повідомленнями з окремих питань, проводити спо¬стереження, збирати певний фактичний матеріал, відвіду¬вати музеї, читати додаткову літературу, знайомитися з документами.

Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, став¬лять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимо¬га до учнівських доповідей і повідомлень — наявність не¬відомого іншим учням матеріалу, елементів власного дос¬лідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ста¬вить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.

Семінарське заняття можна організувати й таким чи¬ном: всі учні готують усі питання і виступають з повідом¬леннями за бажанням або за викликом. Учитель також за¬охочує їх до пошуку додаткових матеріалів з теми, дослід¬ницької роботи.

Семінар-конференцію проводять після вивчення певно¬го розділу програми. У підготовці до нього використову¬ють більше джерел інформації: тривалі спостереження, ма¬теріали екскурсії, результати дослідів на пришкільній ді¬лянці, літературу. Доцільно також запрошувати на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми. На завершен¬ня вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, стисло ха¬рактеризує виступи, за потреби робить доповнення й ви¬правляє помилки, радить учням, як працювати над проб¬лемою надалі, якщо вона їх зацікавила. За доповіді, пові¬домлення і змістовні доповнення він виставляє учням оцінки.

Семінарське заняття може мати таку структуру (див. табл. 2):

Таблиця 2

Етапи навчальної діяльності школярівПлан проведення семінарського заняттяФорми організації навчальної праці

Організаційний

Прийняття навчальних занять та плану дій, запропонованих учителемОзнайомлення учнів з темою семінару, його метою та планом. Завдання (до 5 хв.)Фронтальна

Підготовчий

Розв'язання поставлених зав¬дань; само- або взаємоконтроль учнів у процесі їх розв'язанняПідготовка учнів до відповідей (вико¬ристання підручників, зошитів, спіл¬кування між собою). Допомога вчите¬ля тим, хто її потребує (до 15 хв.)Диференційовано-групова

Контрольний

Виклад. Висновки, їх обґрунту¬ванняБесіда проблемного характеру. Про¬блемну ситуацію створюють за запи¬таннями та завданнями, які учні от¬римали на початку заняття. Вчитель організовує колективне обговорення різних підходів до розв'язування зав¬дань (до 20 хв.)Фронтальна