Суть процесу навчання

Розглянуті види знань поділяють на теоретичні й фак¬тичні.

Теоретичні знання — поняття, системи понять, аб¬стракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Фактичні знання — одиничні поняття (знаки, цифри, букви, географічні назви, історичні особи, події).

Серед знань, що мають засвоїти учні у процесі навчан¬ня, особлива роль належить тим, які виражають способи діяльності і використовуються на практиці. Вони мають алгоритмічний характер (наприклад, знання про способи і порядок виконання арифметичних дій). У навчальних предметах вони оформлені у вигляді правил.Освітня функція навчання повинна забезпечити: повно¬ту знань, яка визначається засвоєнням передбачених нав¬чальною програмою відомостей з кожної навчальної дисци¬пліни, необхідних для розуміння основних ідей, істотних причинно-наслідкових зв'язків; системність знань, їх упо¬рядкованість, щоб будь-яке знання випливало з попередньо¬го і прокладало шлях для наступного; усвідомленість знань, Що полягає в розумінні зв'язків між ними, прагненні само¬стійно постійно поповнювати їх; дієвість знань, що передба¬чає вміння оперувати ними, швидко знаходити варіативні способи застосування їх із зміною ситуації.

Окрім засвоєння системи знань, освітня функція забез¬печує формування в учнів умінь та навичок.

Уміння — здатність на належному рівні виконувати певні дії, за¬снована на доцільному використанні людиною знань І навичок.

Навичка — психічне новоутворення, завдяки якому Індивід спро¬можний виконувати певну дію раціонально, точно І швидко, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

У педагогічній літературі розглядають первинні та вто¬ринні вміння.

Первинні вміння — неавтоматизовані дії, підпорядко¬вані певному правилу; це може бути неавтоматизована на¬вичка (початкова стадія її становлення), а може бути й дія, в повній автоматизації якої нема потреби. Особливість первинних умінь у тому, що вони близькі до навичок, під¬даються автоматизації.

Вторинні вміння — дії, які принципово не можуть бу¬ти автоматизовані, тому що не мають однозначного прави¬ла в своїй основі й передбачають елементи творчості; ці вміння включають навички, але не зводяться до них. У навчальному процесі вони підлягають повній автома¬тизації і входять як автоматизовані компоненти до склад¬них вторинних умінь. Наприклад, написання літер стає навичкою, без якої не можливо набути вміння викладати свої думки на письмі. Під час оволодіння грамотою напи¬сання літер є первинним умінням, пізніше воно перетво¬рюється на навичку. Друге первинне вміння — узгоджен¬ня слів — може стати навичкою, але може залишитися і первинним умінням.

Розрізняють уміння і навички теоретичні (в їх осно¬ві — правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичні (дії, що регулюються за до¬помогою формул, моделей, зразків).

В. Сухомлинський вважав, що кожний учень за роки навчання у середній школі повинен обов'язково оволоді¬ти такими загальнонавчальними вміннями: 1) спостерігати явища навколишнього світу; 2) думати — зіставляти, по¬рівнювати, протиставляти, знаходити незрозуміле, диву¬ватися; 3) висловлювати міркування про те, що учень ба¬чить, спостерігає, робить, думає; 4) вільно, виразно, сві¬домо читати; 5) вільно, досить швидко і правильно писа¬ти; 6) виділяти у прочитаному логічно завершені частини, встановлювати взаємозв'язок і взаємозалежність між ни¬ми; 7) знаходити книжку з питання, що цікавить; 8) зна¬ходити в книжці матеріал, що цікавить; 9) робити попе¬редній логічний аналіз тексту в процесі читання; 10) слу¬хати вчителя і водночас стисло занотовувати зміст його розповіді; 11) читати текст і водночас слухати інструктаж учителя щодо роботи над текстом, над логічними складо¬вими частинами; 12) написати твір — розповісти про ба¬чене навколо себе.

Розвиваюча функція

Передбачає розвиток учнів у процесі навчання. Розви¬ваюче навчання сприяє розвиткові мислення, формуванню волі, емоційно-почуттєвої сфери; навчальних інтересів, мо¬тивів і здібностей.