Суть процесу навчання

4) обґрунтування принципів І правил навчання на ос¬нові виявлених закономірностей навчання;

5) вироблення організаційних форм, методів І прийо¬мів навчання. Дидактика покликана ознайомити вчителів зі способами І шляхами навчання учнів, за допомогою яких можна досягти цілей процесу навчання;

6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які може використовувати вчитель, щоб вико¬нати завдання процесу навчання.

Характерна риса предмета дидактики — та, що вона вивчає проблеми навчання тією мірою, якою має значен¬ня для всіх навчальних предметів разом. Дидактика абст¬рагується від особливостей методики викладання навчаль¬них предметів.Особливості викладання окремих дисциплін є предме¬том їх методики. Дидактика співвідноситься з методикою, як теорія з практикою, а також як теорія з теорією, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогі¬ки. Але методика І дидактика мають спільний об'єкт нау¬кового дослідження — процес навчання. Методика виок¬ремлює в ньому специфічне для навчання, з конкретного предмета зокрема. Дидактика досліджує закономірності навчання з різних предметів.

Як складова частина педагогіки, дидактика має свій категоріальний апарат. До нього передусім належать роз¬глянуті вище дидактичні категорії навчання й освіти. Далі У посібнику дано визначення Інших категорій дидактики (принципів, методів, форм навчання тощо).

На кожному етапі свого розвитку дидактика вирішує завдання вдосконалення освіти І навчання відповідно до потреб суспільства І суспільно-економічних умов. У пері¬од розбудови національної школи, окрім удосконалення змісту навчання, модернізації його форм і методів, важли¬во оптимізувати процес навчання, тобто організувати йо¬го на таких засадах, щоб досягти найкращих результатів у навчанні за найменших витрат часу і зусиль. Усе це має відбутися водночас з інтенсифікацією процесу навчання. Йдеться про таку організацію процесу навчання, за якої збільшується працездатність учнів і вчителів, підвищуєть¬ся продуктивність їх праці, зростають пізнавальна само¬стійність, ініціатива і творча активність. Сучасна школа не може базуватися на примусі, що призводить до форму¬вання безініціативної особистості. Посилення міжпредмет-них і внутріпредметних зв'язків дає змогу, по-перше, за¬ощаджувати навчальний час, по-друге, ефективніше фор¬мувати науковий світогляд, спираючись на філософську ідею єдності між предметами і явищами.

Процес навчання

Процес навчання істотно відрізняється від навчального процесу. Поняття «навчальний процес» охоплює всі компо¬ненти навчання: викладача, використовувані ним засоби і методи навчання, учня, який працює під керівництвом учи¬теля на уроці та самостійно вдома, забезпечення навчального процесу наочністю й технічними засобами. Під поняттям «процес навчання» розуміють взаємодію учителя й учня.

Навчання як один з видів людської діяльності склада¬ється з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учення.

Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомлен¬ні нових знань, організації спостережень, лабораторних І практич¬них занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні — оволо¬діння соціальним досвідом з метою його використання в практич¬ному житті.

У процесі навчання відбувається взаємодія між учите¬лем і учнем, а не просто вплив учителя на учня. Вчитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано — через систему завдань. Результативність процесу навчан¬ня залежить від стилю спілкування учителя з учнем та впливу навколишнього середовища.

Процес навчання формують тісно пов'язані між собою компоненти: цільовий (постановка конкретної мети вивчен¬ня навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закла¬ду певного типу); стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізна¬вальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності); змістовний (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і під¬ручників, а також продуманість змісту кожного навчально¬го заняття); операційно-дієвий (вдалий підбір прийомів, ме¬тодів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднан¬ня фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо за¬своєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок); контрольно-регулю¬ючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності про¬цесу навчання); оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповід¬на робота щодо їх усунення).