Суть процесу навчання

Методологічною засадою процесу навчання є наукова теорія пізнання, яка вивчає природу наукового пізнання і його можливості, головні закономірності пізнавального процесу, форми й методи пізнання людиною навколишньої дійсності, умови істинності пізнання.

Пізнання — процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.Процеси навчання і наукового пізнання мають спіль¬ні риси. Обидва спрямовані на пізнання істини, об'єк¬тивної дійсності. І навчання, і пізнання здійснюються за схемою: живе спостереження об'єкта навчання чи пізнан¬ня—осмислення істотних властивостей, особливостей, зв'язків цього об'єкта—застосування здобутих знань на практиці чи в навчанні або перевірка здобутого у процесі пізнання знання на практиці. Навчання можна вважати специфічною формою пізнання об'єктивної дійсності, на¬буття суспільного досвіду. Спільність між навчанням і нау¬ковим пізнанням у тому, що вони спрямовані на пізнан¬ня законів і закономірностей об'єктивного світу.

Між процесом навчання і процесом наукового пізнан¬ня існують і певні відмінності. Передусім на всіх рівнях навчання об'єктивно не відкриваються нові знання. Учні засвоюють уже пізнані істини. Водночас відбувається дос¬лідження об'єкта пізнання. Під час засвоєння знань сам об'єкт може бути представлений наочним або словесним зображенням. Важливо те, що на пізнання певних явищ чи процесів людство витратило десятки й сотні років, а учень під час навчання засвоює такі знання впродовж ро¬ку. Якщо у процесі пізнання здобуваються тільки нові знання, то навчання, крім засвоєння цих знань, передба¬чає формування вмінь і навичок. Зрештою, практика у піз¬нанні є критерієм істини, в той час як у навчанні переві¬ряти істинність знання нема потреби. Тут практика допо¬магає краще зрозуміти й засвоїти навчальний матеріал.

У школі важливо й необхідно домагатися того, щоб уч¬ні навчилися свідомо користуватися формами і прийома¬ми пізнавальної діяльності, могли правильно застосовува¬ти наукові принципи й методи у поясненні явищ приро¬ди, суспільства та духовного світу людини. За таких умов процес навчання формуватиме в учнів основи наукового мислення.

У навчальному процесі знаходять вияв відомі положен¬ня філософії про взаємозв'язок і взаємозалежність, єдність і боротьбу протилежностей, заперечення заперечення, пе¬рехід кількісних змін у якісні.

Рушійними силами навчального процесу є його супе¬речності: між зростаючими вимогами суспільства до про¬цесу навчання і загальним станом цього процесу, який по¬требує постійного вдосконалення; між досягнутим учнями рівнем знань, умінь та навичок і знаннями, вміннями й навичками, необхідними для розв'язання поставлених пе¬ред ними нових завдань; між фронтальним викладом ма¬теріалу й індивідуальним характером його засвоєння; між розумінням матеріалу вчителем і учнями; між теоретич¬ними знаннями й уміннями використовувати їх на прак¬тиці та ін. Мистецтво вчителя полягає у з'ясуванні й ви¬користанні цих суперечностей для активізації пізна¬вальної діяльності учнів.

Функції процесу навчання

Навчальний процес як складова частина загального процесу виховання всебічно розвиненої особистості, що відповідає потребам сучасного суспільства, повинен забез¬печити виконання цього завдання реалізацією трьох функ¬цій: освітньої, розвиваючої та виховної.

Освітня функція

Покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

Знання — узагальнений досвід людства, що відображає різні га¬лузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірно¬стей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Знання є головним компонентом освіти. Виділяють та¬кі види знань: основні терміни і поняття, без яких немож¬ливо зрозуміти жодного тексту, жодного висловлювання; факти щоденної дійсності та наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони науки, формувати пе¬реконання, доводити і обстоювати ідеї; основні закони науки, що розкривають зв'язки й відношення між різни¬ми об'єктами та явищами дійсності; теорії, що містять сис¬тему наукових знань про певну сукупність об'єктів, методи пояснення та передбачення явищ певної предметної галузі; знання про способи діяльності, методи пізнання й історії здобуття знань (методологічні знання); знання про норми ставлення до різних явищ життя (оцінні знання).