Микола Чернявський. Життя і творчість

Тріщить нездатливий бур’ян.

Огонь біжить із лану в лан

І молодій весні дорогу

Рівняє скрізь по перелогу.

То – ходить смерть. Але вона

Живій природі не страшна, -

І нива стане знов живою,

І знов одягнеться травою,

І зашумить колись вона,

До вітру теплого озветься,

І знов до сонця усміхнеться,

Сама, як сонце те, – ясна.

На початку ХХ століття поетична творчість М.Чернявського набуває рис класичності. Їй стає притаманною глибина почуттів Т.Шевченка, виразність емоційного малюнку П.Куліша, інтелектуальна міць І.Франка, символізм образно-інтонаційних пошуків М.Вороного.

Митець створює короткі й розлогі поезії, пейзажні й соціального спрямування вірші, поетичні роздуми й малюнки з історичних мотивів, сюжетів. Чимало його ліричних творів відзначаються концептуальною потужністю, композиційною довершеністю, образно-метафоричною викін¬ченістю. Ці якості відбито у поезіях “Слов’янський заповіт” (1901), “Батуринські руїни” (1901), “Ратай” (1902), “Розпустились верби…” (1903), “В’ється чайка срібнокрила…” (1903).

Микола Чернявський починає відчувати себе національним поетом. Він масштабно дивиться на народне й національне буття - минуле й теперішнє. Він мислить широкими категоріями, узагальненими формулами, етико-філософськими поняттями. У поезії “На південь, до моря, я линув душею…”, створеній 1903 року, митець говорить як пророк, як речник, як постать, що втілює у собі моральний дух нації:

… Здається: нічого,

Нічого на світі широкім нема,

Що встояло б проти напору людського,

Чого він не зрушить, чого не злама.

Нічого!.. І серце напружено б’ється,

І хочеться праці, важкої борні…

Про М.Чернявського починають говорити як про помітного, непересічного українського художника слова. М.Коцюбинський у своїй рецензії на альманах “Дубове листя”, що вийшов 1903 року, дав письменникові таку характеристику: “Очень хороши также стихотворения М.Чернявского, несомненно одного из даровитейших современных украинских поэтов”. А Олекса Коваленко, упорядник поетичної антології “Українська Муза”, 1908 року схарактеризував його як “визначного поета-лірика”.