Микола Чернявський. Життя і творчість

”Українська хата”, перше число якого побачило світ 12 квітня 1917 року. В цій газеті письменник видрукував свої публіцистичні статті “Чого плакали люде?”, “Україна, автономія, федерація”, педагогічно-соціальні роздуми “Рідна школа”, окремі поезії.

З цього ж, 1917-го, до 1922 року митець головував у херсонській філії “Просвіти”.

1920-го року в житті Миколи Чернявського сталася подія, яка зберігала б риси надзвичайності для будь-якого письменника, – побачило світ вісім його книжок. Усі вони вийшли в Херсоні. Це три поетичні збірки, які було випущено у формі поетичної трилогії, що підкреслювалося уніфікованістю їх назв – “Поезії. Книга 1. Молодість”, “Поезії. Книга 2. Молодість” та “Поезії. Книга 3. Молодість”, три збірки прози, а також дві мемуарні книжки – “Червона лілея. Спогади про М.Коцюбинського” та “Кедр Лівана. Спогади про Б.Грінченка”.

З 1917 року під впливом активізації національного руху в Російській державі М.Чернявський поновлює педагогічну діяльність у навчальних закладах Херсона, у яких працює до 1927 року. Письменник викладає в установах різного фахового спрямування – комерційному училищі, учительській семінарії, кооперативному та сільськогосподарському технікумах, соціально-економічній профшколі та в Херсонському інституті народної освіти – ХІНО, як тоді називався сучасний педагогічний університет.

Наприкінці 20-х років М.Ф.Чернявський готує до друку 10-томне зібрання своїх творів – поезій та прози, яке побачило світ у Харкові в кооперативному видавництві “Рух”. Вихід у 1927-1931 роках багатотомного зібрання його творів став помітною подією в українській літературі. Чернявський, який ще на межі ХIХ – XX століть заявив про себе як про непересічного діяча національної художньої культури, цим виданням значно збагатив й розширив уявлення про себе. Проте й воно не вмістило усієї літературної спадщини митця.

Останнє десятиліття Миколи Чернявського виявилося важким. Хвилі арештів під час кампанії боротьби з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження постійно відбивалися й на ньому. Письменника тричі заарештовували.

Уперше це трапилося у жовтні 1929 року. Його було за¬арештовано, за словами письменника Ю.Голобородька, який працював з архівами НКВС, “як представника центру Спілки визволення України на Херсонщині” ( 2 , 149). Миколі Чернявському “поставили на карб зв’язки з її (Спілки – Я.Г.) керівником С.О.Єфремовим – у минулому одним з чільних діячів Центральної ради та Директорії. У процесі слідства Чернявського вже називали “переконаним українським буржуазним націоналістом”, “організатором групи”, головним її авторитетом і ідеологом” ( 2 , 149 ).

Для покарання письменника слідство вимагало п’ять років концтаборів, але прокурор тоді не вбачав у діях М.Чернявського та інших педагогів – працівників Хе¬рсонського інституту народної освіти та шкіл міста – складу злочину, і письменника було звільнено.

Другий арешт стався 1933 року. Тоді мотивацією слугувало таке шаблонове формулювання, як участь у “контрреволюційній діяльності”. Протримали М.Чернявського недовго й відпустили додому.

Останній, третій арешт було проведено 11 жовтня 1937 року. Приводом для цього стала дружба М.Чернявського з С.Єфремовим і знову ж таки “приналежність до СВУ”. На цей раз слідство добилося від М.Чернявського тих показань, на які розраховувало.За свідченням Ю.Голобородька, у документах допиту зафіксовано такі слова, що начебто належать старому письменникові: “Від Лютневої до Жовтневої революції на Україні існувала організація “Українська хата”, яка являла з себе організацію клубу. Я був головою цієї організації. Після 1917 року і до останнього часу існує антирадянська націоналістична організація, яка існувала раніше під назвою “Просвіта” до 1922 року і була ліквідована урядом як ворожа радянській владі. Однак ліквідувалась лише форма, а зміст залишився колишнім. Учасники цієї націоналістичної організації, в тому числі я, Чернявський, продовжували свою антирадянську діяльність” ( 2 , 150 ).

Тривалий час, аж до кінця 80-их років, дата смерті митця у численних довідниках, енциклопедіях позначалася 26 листопада 1946 роком і у такий спосіб списувалася на важкий повоєн¬ний час.

Проте вже встановлено, що життя письменника обірвалося значно раніше. “Трійкою” при УНКВС по Миколаївській області 27 листопада 1937 року в справі М.Чернявського було винесено вирок – розстріляти ( 2 , 151). Письменника було страчено 19 січня 1938 року. Це трапилося на сімдесят першому році його життя.