Микола Чернявський. Життя і творчість

Зеленим долом під горою.

Бере підйоми без зусиль,

Здіймає порох за собою.

Ліворуч - сірий Чатир-Даг.

Праворуч - Демерджі твердині.

І гори, й ліс... А в небесах -

Безодні там, безодні сині...

Востаннє моря хризоліт

Майнув на скель померхлім злоті.

І шлю останній свій привіт

Йому з гори на повороті.

...Прощайте, гори і ліса,

Прощайте, дні ясного Криму,

І ви, блакитні небеса,

Замкніть мою останню риму!

(“Крим”, “XLVIII. Перевал”)

У літературознавстві 90-их років ХХ століття традиційно говорили про штучність, силуваність поезій М.Чернявського, у яких засвідчено лояльне ставлення до перетворень 20 - 30-их років. Особливо прохолодно, а то й критично оцінювалася низка віршів під назвою “Гіганти” (назва - цілком у дусі того часу), створена 1931 року.

“Гіганти” - мініатюрний цикл, що складається з чотирьох віршів - “Хода залізна”, “Хто ви?”, “Елеватор”, “Дніпро упокорений” . Ці поезії (у чому повністю є сенс погодитися з критиками) немає підстав зараховувати до художніх досягнень митця. За концепцією вони типові для літературного й мистецького процесу початку 30-их років ХХ століття.

У циклі “Гіганти” відбито мотив переможності й нагальності перетворень, що тоді відбувалися в Україні. Від імені “гігантів індустрії”, що розбудовуються навколо, у віршах промовляються такі рядки:

“Вперед, вперед, у ногу з нами!

Вперед, вперед, пролетарі.

Нам світить сонце угорі,

Земля вітає нас огнями.