Гобелен в сучасному інтер’єрі

На пограниччі Гуцульщини і Бойківщини поряд із смугастими схемами декору типова і медальонно-замкнута композиція з каймою та центральним повторенням однакових за схемою скісної або прямої сітки.

Розділ 3

Методика і послідовність виготовлення виробу.

У тканні килимових виробів застосовують найрізноманітніші переплетення, які створюють красиву гру фактури. Перше й основне переплетення – полотняне, коли нитка утка через одну нитку основи перекриває її то зверху то знизу, утворюючи дрібний рубчик. Більший рубчик утворюється, якщо основу перекривати через кожні дві нитки. Використання кольорового утка створює гру двох кольорів у шаховому порядку. Якщо одну нитку уток темного кольору чергувати із світлою ниткою утка, то утворюються вертикальні смуги у вигляді стовпчиків.

Шерстяну нитку утка певного кольору повертають справа наліво і навпаки в межах її ділянки. При цьому вона може вкладатися перпендикулярно до основи і навпаки, але тоді обов’язково під кутом в 450, бо інакше нитка стягне основу і готовий килим деформується.Кольорові площини рисунка, які підіймаються вгору крутіше, ніж під кутом 300, треба виконувати прямолінійним ступінчастим контуром. Точно вертикальні контури тчуть “на межову нитку”, обвиваючи нитки утка двох суміжних кольорів на одну й ту саму нитку основи. Це роблять двома способами: повторюючи нитку за ниткою, тоді контур матиме вигляд легко окресленого, або після обвивають нитку основи стількома ж нитками іншого кольору. Це створює контур у вигляді дрібних рубчиків. В разі виконання крупного косого контуру ступінчата лінія утворюється з окремих ділянок.

У техніці килимарства можна виконати будь-яку лінію – пряму, криву, коло, овал тощо. За допомогою цих ліній можна ткати складні композиції: архітектурні, пейзажі, людські фігури. Для цього потрібно точно по контуру виконувати переплетення, обов’язково враховуючи з’єднання і переходи ниток двох кольорів. Так, пряма вигнута лінія утворюються полотняним переплетенням, а довгі пастили утка в окремих місцях не з’єднується між собою, між ними утворюються прогалини. Тоді наступні прокиди перекривають основу там, де не сполучились між собою дві попередні прокиди утка. Аналогічно тчуть і округлі площини. Місця, в яких не з’єднувались різноколірні нитки, можуть бути в 2-3 прокиди. Тоді на межі різних кольорів утворюються наскрізні щілини – вікна, які нададуть додаткової гри світла й тіні по контуру рисунка. Цю техніку використовували у старовинних гобеленах.

Найскладніша, найпоширеніша на Україні (особливо у Полтавській області) техніка ткацтва – “круглення”. Полягає вона в тому, що кольорові нитки утка укладають по колу, неначе наносячи пензлем. Схеми “круглення” ниток утка залежно від крутизни кольорових площин показано на.

Часто буває потрібно підкреслити площину більш грубим контуром рисунка. Це зручно виконувати контурним шнуром. Ефекту досягають за рахунок перевивання зверху двох ниток основи і знизу кожної нитки. Довші стібки утворюють перевивання знизу по дві нитки основи, а зверху – по чотири. Змінюючи напрям настилання (спочатку зліва направо, а потім зворотнім рухом справа наліво), з уточних настилів утворюють красиву рельєфну початку. Різні техніки ткацтва показано також.

У килимовому ткацтві часто використовують техніку обвивання джгутів. Поєднання гладенької поверхні з кількома обвитими джгутами на площені килима дає красиву сітку. Можна виділити окремі ділянки рисунка кольором. Працюючи в цій техніці, треба міцно й щільно обвивати стержньові нитки основи. Нещільне обвивання дасть дірчасту структуру виробу.

Техніка виконання тканих смуг близька до техніки обвивання джгутів. Дві нитки основи переплітають по черзі нитками утка, утворюючи плоскі вузькі стрічки. Якщо, перейшовши до дальших ниток основи, у деяких місцях з’єднати їх з першими смугами, то вийде красивий ажур, утворений вертикальними смугами. Цей спосіб тканих смуг застосовують як в основній композиції килима, так і в завершальній частині його. Ткані стрічки створять гарну картину (облямівку) виробу. Особливо важливе в цій техніці кольорове вирішення. Домінуючу гаму кольорів гобеленя можна продовжити в завершальній частині – каймі; можливий варіант і контрастного вирішення.

У гобеленах дедалі частіше поряд з шерстяними нитками для утка використовують інше – волокно, навіть такі матеріали, як шматочки шкіри, красиві стебла трав. Великого поширення набуло кубинське волокно сизаль, що має красиве золотаве забарвлення. У гобеленах, його застосовують для створення пухнастої фактури. Для цього поодинокі нитки сизалю вплітають у структуру гобелена, замінюючи вільними довгі кінці волокон, які й створюють пухнастість. Сизаль фарбується барвниками.