Гобелен в сучасному інтер’єрі
Мета цього розділу допомогти засвоїти техніку ручного килимарства в домашніх умовах. Сучасні художники, що займаються ткацтвом, працюють на спрощених рамках і верстатах. Вони використовують у своїх виробах гру світла і тіні. Сплітаючи нитки мимовільно, створюють їх різноманітну товщину, а також прокладають уток через основу не тільки горизонтально, але й в різних напрямках. Відмовляючись від жорстких правил традиційного килимарства, художники об’єднують в одній роботі різні техніки , використовують нетипову сировину – ворс овець і кіз, кінський волос та інакше. Це дає нові фактури колористичні ефекти.
Відмітимо однак, що початкуючим не варто одразу братися за виконання дуже складних виробів, потрібно прості поступово ускладнювати . Кожна почата робота повинна бути доведена до того моменту, коли у вас з’явиться натхнення або багато вільного часу, може призвести до того, що ви швидко забудете про неї. Забута може втратити свою чарівність, те що раніше так надихало, перестане цікавити.
Гучне килимарство є заняттям людей посидючих і терпеливих або закоханих у рукоділля. Цей вид рукоділля вимагає не лише високої дисципліни праці, терпіння, наполегливості, витримки й уваги , але й здатності передбачення просторової уяви, потрібної для утворення узору і його поступової реабілітації.
Вправи у килимарстві мають і велике виховне значення. Використання їх у вихованні дітей гідне рекомендацій. При залучені дітей до занять ткацтвом обов’язків принцип поступового нарощування складності роботи. Цьому слід приділяти дуже багато уваги, тактично пропонувати допомогу, підтримувати зацікавленість , заохочувати. Коли ж заняття виявляється надто складним для дитини – потрібно працювати разом з нею до закінчення виготовлення виробу.
Під час занять ткацтвом виявляється зацікавленість естетичною стороною виробу. Аматор може зацікавитися технікою виконання і проблемами композиції. З’являється бажання побачити , як це роблять інші, відвідати виставку текстильних виробів. Стає цікавим порівняти текстильних виробів. Стає цікавим порівняти орнаменту і вузли виставочних експонатів з своїми виробами. Звернути увагу на їх художню цінність. Дуже захоплюючою здається можливість виготовлення вдома ткацьких виробів з неповторним переплетенням або узором.
Розділ 2
2.1. Матеріал, пристрої та інструмент для виготовлення гобелену
Килими здавна виготовляли в основному на горизонтальних верстатах, які були майже в кожній сільській хаті. Для виготовлення килимів та гобеленів потрібні такі інструменти та матеріали: верстат (горизонтальний чи вертикальний) , або рама , дерев’яний мосточок або велика вилка для прибивання настилів та пряжі.Ручне виготовлення килима базується на переплетенні пряжі ниток основи (поздовжні нитки) та утки (поперечна пряжа ниток). Для основи беруть бавовняну чи льняну сировину не пофарбовану пряжу ( основа не бере участі в колористичній композиції килима). Для утка використовують найрізноманітнішу пряжу (вовна , шовк, льон, сизаль ( волокно кубинської рослини сизаль), різноманітні синтетичні нитки. Кольорові переплетення утка немов розстилає , повністю закриває ниток основи. Кольорові нитки уток , які тчуть за певною схемою фізичних перетворень та переплетень, утворюють рисунок. Перш ніж приступити до роботи , необхідно визначити яких саме кольорів потрібно пряжі і скільки саме потрібно її для кожного кольору. Орієнтовно на один метр квадратний без ворсового килима чи гобелена потрібно 1200 г пряжі. Потім готують верстат чи раму для виготовлення килима чи гобелена.
Великі за розмірами вироби – килими , гобелени, доріжки доцільно ткати на вертикальному чи горизонтальному верстаті, невеликі (міні гобелени) на рамі.
Рама виготовляється із сухої деревини твердих порід спочатку виготовляють чотири бруски розміром 60х5х3 см і два розміром 100х5х3 см. Для горизонтальних (верхньої і нижньої ) поперечок рами використовують по два бруски завдовжки 60 см. Для більшої жорсткості між ними по центру ставлять на шкантах брусок розміром 5х5х3 см і з’єднують усі бруски двома шкантами в кожному, або як показано на ілюстрації . На верхній і нижній планці набивають цвяхи у два ряди в шаховому порядку. Якщо умовно на кожній планці внизу й угорі пронумерувати цвяхи то в першому ряду будують парні , а в другому непарні. Парні нитки основи треба натягувати на парі цвяхи, а непарні нитки на непарні цвяхи.
Вертикальні верстати дають змогу застосовувати різноманітні складні техніки, застосовуючи різноманітні види сировини, створювати високохудожні вироби. Принципово вертикальний верстат не відрізняється від рами, проте основу тут звичайно снують так щоб її можна було в разі потреби пересунути зверху вниз залежно від ступеня виконання вироби. Кінець нитки основи закріплюють на початку вільної горизонтальної планки , переказують нитку ризи назад , піднімають вгору, перекладають нитку через верхню горизонталь верстата, опускають униз, охоплюють вузьку горизонталь верстата , опускають униз , охоплюють вузьку горизонтальну планку, перекидають вниз ,знову протягають у гору і охоплюють вільну планку , піднімають угору і знову вниз. Далі процес повторюється. У вертикальних верстатах часто застосовують пристрій для піднімання частини ниток (зайвих) основи для зручнішого утворення рва.