ЛІПЛЕННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ЛІПЛЕННЯ

Якщо учні будуть затруднятись відповідати на запитання, вчитель повинен їм допомоги: показати зображення квітки, будинку, машини і запитати, чи можна їх перетворити в маску?

Далі вчитель показуї не стилізоване зображення звірів, лице ляльки. Діти встановлюють, що їх можна перетворити в маски.- Чи можна на основі цих зображень получити декоративну маску, якщо зображуване виліпити з глини і розфарбувати? Це запитання підводить дітей до думки, що перш ніх стати декоративною маскою образ реального звіря або людського лиця повинен бути художньо перероблений. В дійсності таких людей і звірів не існуї, вони видумані.

Визначення індивідуальної форми маски та прийомів переробки реальних предметів в художній образ можна почати з запитання:

- Що художник змінюї в реальному людському лиці або у мордочці тварини, коли він створюї на цій основі декоративну маску?

Спочатку потрібно вислухаи декілька відповідей дітей. Вони звичайно вірні, але безсистемні.

Вчитель відмічаї правильність відповідей спостережливості учнів і пропонуї далі роздивитись це питання більш послідовно і детально.

- Що можна помітити в формі маски, якщо порівняти її, наприклад, з формою людського лиця?

Художник може не дуже змінювати форму лиця, перероблюючи його в маску, але частіше всього ця форма змінюїться і ускладнюїться, більш стаж видумкою художника.

Вчитель демонструї зразки, звертаючи особливу увагу дітей на характер та різновид їх форми.

- Чим візрізняються маски від своїх прототипів за кольором?

Вчитель ще раз демонструї зразок, коротко аналізуючи його розкраску.

Деякі маски достатньо лише показати, про деякі поговорити потрібно більш детально.

- Як художник змінюї риси дійсного лиця в масці?

Вчитель звертаї увагу, що взагалі риси лияця у виробі зберігаються, але по своїй формі вони сильно переробляються.

На витягнутому лиці, вони витягнуті, на широкому - широкі.

Крім цього, всі риси повинні бути стилізованими, так як всі вони грають роль ніби окремих деталей в загальному узорі.

В кінці бесіди потрібно дітям ще раз дати подивитися маски, потім вчитель прибираї їх, щоб у дітей не виникло бажання копіювати їх.

Така вступна бесіда даї дітям нові знання і приводять у систему їх уявлення, необхідні для виконання даної роботи.

Ніколи не потрібно перевантажувати бесіду даними, що не мають відношення до бесіди (завд.). Учні повинні засвоїти лише матеріал даного заняття, коло знань і розумінь.

Так, наприклад, на уроці ліплення ляльки недоречними будуть розмови про відношення до іграшок і дотримання порядку свого іграшкового куочка, про е, як їх роблять на заводі.

І навпаки, якщо розглядають витвір мистецтва.

Закінчуїться вступна бесіда вказівками, що відносяться до виконання роботи.