Вишиту шовком сорочку я у душі збережу

Галицьке вишиття поширене майже по всьому Поділлі та в мешканців Карпат. Характерним є геометричний і багатокольоровий орнамент.

На Поліссі жіночі сорочки або цілком не вишиваються, або вишиваються тільки червоною заполоччю та й то дуже простеньким орнаментом.

4 уч. Збереглися перекази, що в битві з татарами між Серетом і Збручем полягло чимало наших воїнів.

Відтоді в цьому районі Тернопільщини гаптують жінки червоним по білому сорочку-пам’ять, сорочку-реквієм. Звуться ті сорочки “бортівками” від назви району – Борщівський.

(дівчинка демонструє сорочку своєї прабабуся, якій вже біля 100 років)

5 уч. За місцем народження присвоєно ім’я і сорочці з Івано-Франківщини – “гуцулка”. Вона чи не найяскравіша за оздобленням сестер-сорочок. Особливо урочистий вигляд вона має в комплексі гуцульського вбрання (демонструє гуцульський костюм).

6 уч. (Хлопець у вишиванці). Добрий день, добрі люди! Погляньте, яка на мені гарна вишита сорочка! Я дістав її з бабусиної скрині. Може, ви думаєте, що вона туди одразу потрапила... Ні, вона пройшла довгий складний шлях...

7 уч. Розповідь бабусі (вчительки) про шлях, який проходила сорочка від сіяння конопель до готової сорочки. (Під час розповіді демонструється льон, повісмо, дерчівка, куделя і веретено, механічна прядка, півмітки, клубки, полотно, готові сорочки).

Жартівлива народна пісня “Ой кум до куми залицявся”

8 уч. Процес народження сорочки був довгим і трудомістким. Про це прекрасно мовить Лілія Загоруйко в поезії “Народження сорочки”.

Нечутно ступає вже вечір чорнявий

Од лиску сніжинок спалахує вишня

Он прясти сідає бабуся на лаві,

І серце торкається лагідна пісня

(дівч. тихенько співають “При долині кущ калини”)

Ось човник лежав в такт пісні початій

Сувої полотен лежать сіруваті

Як тільки роса висихала на квітах,

З бабусею йшли ми полотна білити

І сонце їх пестить палкими долонями,

А вітер цілує устами прозорими

Ще й блискітки хвилі на них осідають,

За тиждень сувої біліють, аж сяють