Українська мова
9. Формою існування мови, свідченням її жит¬тєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комунікативних актах у всіх сфе¬рах громадського та особистого життя.
Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мертвою.
10. Головними компонентами мови є фонетика, лексика, граматика.
11. Фонетика - це звуки та елементи, що їх супроводжують: наголос, інтонація. Фонетику мо¬ви людина повинна засвоїти на сто відсотків. За¬своєння це починається в ранньому віці: мелодику мовлення та деякі інші інтонаційні елементи лю¬дина засвоює ще в стані ембріона, звукотворення формується в основному до двох років. Більше то¬го: навіть перший крик немовляти має національ¬но-мовний характер. Фонетичні навички реалізу¬ються автоматично, а тому опанування фонетикою іншої мови чи повернення до рідної вимагає пев¬них зусиль.
12. Лексика - це сукупність слів мови. Ця су¬купність внутрішньо організована, упорядкована:
слова об'єднуються в класи (частини мови), сло¬вотвірні гнізда, стилеві шари, синонімічні ряди, ан¬тонімічні пари і т. ін.
Словниковий склад різних мов неоднаковий: найбагатшим він вважається в англійській мові. У нещодавно перевиданому "Великому Оксфордсь¬кому словникові" зафіксовано понад 600 тисяч слів. Мови деяких племен у джунглях Амазонії не перевищують двох тисяч слів.
Словниковий склад - найбільш мінливий, не¬стійкий компонент мови. Він безпосередньо відо¬бражає життя народу і чутливо реагує на будь-які зміни в ньому.Словниковий склад - найбільш відкрита мовна підсистема, сюди легко проникають слова з інших мов. Саме тут найвиразніше відчувається чужо¬мовна експансія, яка призводить до "розмивання" мови. Чужі слова тягнуть за собою чужі звуки, чужі словотвірні елементи, навіть граматичні фор¬ми.
Піклування про мову, її захищеність слід почи¬нати саме із захисту словника.
Вважається нормальним, коли мовець володіє одним відсотком словника мови. Цього достатньо, щоб вільно розмовляти іноземною мовою. Що стосується рідної мови, то, очевидно, на такій кількості слів зупинятися не слід. Адже, щоб нор¬мально учитись навіть у першому класі, дитині не¬обхідно знати щонайменше 800 слів.
13. Душею мови, її "алгеброю" є граматика. Во¬на найчіткіше виявляє національний характер мо¬ви, її своєрідність. Граматика - це ситема правил поєднання слів у мовленні (словосполучення, ре¬чення, текст), їх змінюваності, що обумовлена по¬требами цього поєднання.
На відміну від словника, граматика характери¬зується більшою непроникливістю для чужомов¬них впливів. Однак порушення граматичної будо¬ви більш боляче відбивається на мові, ніж проник¬нення в мову чужих слів.
Граматичний стрій мови достатньо опанувати на п'ятдесят-девяносто відсотків, щоб бути зрозумі¬лим. Граматикою рідної мови, ясна річ, треба ово¬лодівати досконало.
14. Мова - головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у чле¬на певного суспільства. Мова бере участь у тво¬ренні людини.
15. Мова - це генетичний код нації, який по¬єднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності.
ПОХОДЖЕННЯ НАШОЇ МОВИ
1. Із індоєвропейської прамови, яка розпалась не пізніше 2,5 -3 тисяч років до н.е., з її північно-східної діалектної групи, до якої входили також ді¬алекти майбутніх балтійських, германських, індій¬ських та іранських мов, виділилась слов'янська прамова. Вона проіснувала понад 2,5 тисячі років і почала розпадатись десь близько третього сто¬ліття н.е. Цей процес завершився в основному в шостому столітті.