Українська мова
Українська мова
ЩО ТАКЕ МОВА?
Мова займає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей.
У.Вайнрайх.
1. Мова належить до так званих вторинних си¬стем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова - один із факторів самоорганізації суспіль¬ства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація.
2. Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення і "консервуєть¬ся" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить від кож¬ного з мовців.
3. З матеріального погляду в мові, що реалізу¬ється в мовленні, немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями окривається величезний світ зна¬чень - фонетичних, лексичних, граматичних, сти¬лістичних. Саме в них відображені знання наро¬ду- носія мови - про світ, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу - це його дух, і дух народу - це його мова" (В. фон Гум-больдт). У ній акумулюється духовна енергія на¬роду. Вона є головною ознакою і символом нації.
4. Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, "та¬ким, як він є". Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови. "Світ про¬сіється крізь сито слів" (К.Кравс).
Підкреслимо, що в кожного народу "мовна кар¬тина світу" - своя, неповторна. Найпростіший приклад: ми в природі чуємо тільки ті звуки, які є в нашій мові (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рі-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В інших на¬родів ці звуконаслідування звучать зовсім інакше.
Весь світ ми "розчленовуємо" і "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якій зафіксовано досвід усіх попередніх поколінь різних епох. Тому зникнення будь-якої мови - це незамінима втрата, яка збіднює людство в цілому.
Мова - засіб самопізнання народу, форма іс¬нування надбудови в усіх її виявах. "Мова - дім духу" (М.Гайдеггер).
"Мова є річище, яким дух може котити свої хви¬лі з твердою впевністю, що джерела, до яких вони його підводять, ніколи не висохнуть" (В. фон Гумбольдт).
5. Мова - найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання ду¬мок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має універсальний характер: нею просто пе¬редати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами, морським зводом чи дорож¬німи знаками, тоді як жоден із цих засобів спіл¬кування не може конкурувати у вираженні з мо¬вою.
6. Мова - це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, ос¬мислення реальності. "Ми не лише говоримо яко¬юсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокла¬деною колією, на яку ставить нас мовна доля" (Х.Ортега-і-Гассет).
7. Мова - система знаків, матеріальних за сво¬єю природою і соціальних за змістом та функці¬ями. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єдності та взаємозв'язку з іншими еле¬ментами. Тому будь-яке насильство над окремим елементом негативно позначається на мові в ці¬лому.
8. Мова - явище суспільне. Вона виникає, роз¬вивається, живе і функціонує в суспільстві. Між мовою і суспільством існує взаємний зв'язок: не лише загибель суспільства призводить до загибелі мови, але й загибель мови веде до зникнення сус¬пільства, що не вберегло свою мову.
Мова - не тільки витвір історії суспільства, але й активний чинник цієї історії: не тільки об'єкт, а й суб'єкт історії.