ФОНЕТИКА
смієшся
не мучся
річці
зрісши
зчеплення
У мовному потоці сполучення м'якого звука [т'] з м'якими [с'] або [ц'] утворює подовжений м'який звук [ц':] або [ц'].
Вимовляємо
[робиец': а]
[т'ітц':і]
[брац'кий] Пишемо
робиться
тітці
братський
У мовному потоці дзвінкий звук [з] у сполученні з ін¬шими приголосними вимовляється дзвінко: [з]'їзд, [з]боку, [з]года, лі[з]ти, Моро[з]ко.
Префікс з-, як і прийменник, перед глухим приголосним переходить у с-: вимовляємо [с'ц'ідити], пишемо зцідити, ви¬мовляємо [ссушити], пишемо зсушити.
Примітка. Зміна префікса з- на с- закріплюється правописом, якщо префікс стоїть перед к, п, т, х, ф: сказати, спитати, стурбований, схилити, сфотографувати.
У мовному потоці глухі приголосні перед дзвінкими упо¬дібнюються до парних дзвінких, одзвінчуються: вимовляємо [бород'ба], але пишемо боротьба (пор. боротися), вимовляємо [проз'ба], але пишемо просьба (пор. просити), вимовляємо [ходжби], але пишемо хоч би (пор. хоча).
У мовному потоці приголосні [д], [т], [л], [н], [з], [с], [ц] - у сполученні з м'якими пом'якшуються: [м'іц'н'іс'т'], [п'іс'л'а], [с'в'ато], [г'ід'н'і].
Приголосний [в] у кінці складу, на початку слова перед приголосним вимовляється як нескладовий звук [у], який не може уподібнюватися глухому приголосному [ф].
У мовному потоці відбувається чергування звуків [у] - [в], [і] - [й], що дає змогу уникати небажаного, важкого для вимови збігу приголосних звуків.
Чергування [у] - [в], [і] - [й] залежить від того, яким звуком - приголосним чи голосним - закінчується попереднє слово і починається наступне. Пор.: 1. Вік живи — вік учись. (Нар. те.) 2. А скільки в нас багатства і щастя золотого. (П. Тичина.) 3. Джериха встала й собі пішла в хату. (І. Нечуй-Левицький.) 4. Ті очі так і променилися м'яким, довірливим світлом. (О. Гончар.)
На початку речення перед словом, що починається при¬голосним звуком, вимовляється і відповідно пишеться у: У лісі був, а дров не бачив. (Нар. творч.) Перед словом, що почи¬нається голосним, звучить приголосний [в]: В автобусі ба¬гато людей.