ФОНЕТИКА

Префікси надають дієсловам значення напряму дії (ви¬їхати, в'їхати, об'їхати, заїхати, переїхати, доїхати), початку або кінця дії (запрацювати, донести, принести), повторюва¬ності дії (постукувати, потрушувати) та ін. З одним дієслівним коренем можуть поєднуватися два, рідше три префікси: повідкривати, понаносити, понаприносити.

Префікси з-, по-, про-, на- можуть не вносити в дієслово додаткового відтінку. У таких дієсловах вони виступають як словозмінні — з їхньою допомогою утворюються форми до¬конаного виду: їсти — з'їсти, шити — пошити, читати — прочитати, писати — написати.

Дієслівні суфікси теж можуть бути і словотворчими і сло¬возмінними. За допомогою словотворчих суфіксів утворю¬ються нові дієслова від іменників (обід - обідати, сідло - сідлати, мир - мирити, робітник - робітникувати), прикмет¬ників (білий - біліти, чорніший — чорнішати, молодий - мо¬лодити), а також зрідка від займенників, вигуків, часток (ви - викати, ой - ойкати, так -такати). Словозмінними ці самі суфікси вважаються тоді, коли вони вживаються для тво¬рення форм недоконаного виду від форм того самого дієслова доконаного виду: розв’язати — розв’язувати, розвеселити — розвеселяти, пробити — пробивати.

5. ПРИСЛІВНИКОВІ ПРЕФІКСИ І СУФІКСИ.

3 історичного погляду всі прислівники є похідними. Проте історія виникнення таких прислівників, як де, там, куди, коли, так, доки, досі, тут, тоді, туди і под., ховається далеко в глибині віків, а тому на сьогодні їх слід визнати непо¬хідними.

Переважна більшість прислівників утворилася від прик¬метників (чистий - чисто, теплий - тепло, добрий - добре), іменників (дім - дома, мить - миттю, ранок - ранком, міс¬це - місцями), іменників з прийменниками (з верху - зверху, з-під споду - спідсподу, в голос - вголос, в горі - вгорі), інших прислівників (куди - декуди, коли - деколи, інколи, як - абияк), дієприслівників (сидячи, лежачи, крадучись). Багато прислівників утворилося від тих форм іменників, прикметників, дієслів, які тепер уже не існують, наприклад: здалека, звисока (короткі прикметники далек, висок поєдналися з прий-менником з), верхи (колишня форма орудного відмінка множини іменника верх), сидя, нехотя (колишні дієприкметники чолові¬чого роду).

Прислівники давнього утворення з погляду сучасної мови не поділяються на значущі частини. До власне прислівникових префіксів належить по-, за допомогою якого утворюються при¬слівники від прикметників (по-батьківському і по-батьківськи) та від числівників (по-перше, по-друге і т. д.) та що- (щодня, щоночі). Власне прислівниковими суфіксами є -о та -е у відприкметникових прислівниках (швидко, терпляче), -ому та рідше -й, які супроводжують творення відприкметникових прислівників за допомогою префікса по- (по-хазяйському — по-хазяйськи), -чі (в числівниках двічі, тричі), а також запози¬чені у прикметників -ечк-, -еньк-, -ісіньк-, -есеньк-, що вжи¬ваються для вираження здрібніло-пестливого значення: швиденько, точнісінько, тихесенько, такечки, ондечки і под. Прислівники, утворені від якісних прикметників, збері¬гають ступені порівняння, що утворюються за допомогою прик¬метникових словозмінних суфіксів -ш- (іш) та префікса най-: тепло -тепліше, найтепліше, тонко - тонше - найтонше.

6. ПРОДУКТИВНІ І НЕПРОДУКТИВНІ ПРЕФІКСИ І СУФІКСИНеважко помітити, що одні префікси й суфікси зустрі¬чаються у словах дуже часто, з їхньою допомогою утвори¬лося багато слів, а інші виступають лише в поодиноких сло¬вах. Частовживані префікси і суфікси звуть продуктивними, рідкісні — непродуктивними.

Префікси завжди дуже продуктивні в дієсловах. Пор.: виходити, виносити, виписувати, вирощувати, виробляти і багато ін.; доходити, доносити, дописувати, дорощувати, до¬робляти і т. д. До продуктивних належить словозмінний прик¬метниковий префікс най- (найбільший, наймогутніший, найкра¬щий), словотворчі прикметникові пре- (прегарний, предобрий, премудрий), без- (безголосий, безбородий, безкрилий), за- (за-великий, зависокий, задовгий), прислівниковий по- (по-товариському, no-українському, по-російськи) та ін. В іменни¬ках виступають тільки непродуктивні префікси па- пагорб, пасинок, паросток), пра- (прадід, прабаба, прабатько), су- (супутник, сузір'я), уз- (вз-) (узлісся, узгір'я).

Дуже широко представлені в мові іменникові суфікси. За їх допомогою утворюються слова на означення осіб за харак¬тером їх діяльності (робітник, вугільник, будівник, керівник, подавальник, в'язальник, будильник, фольклорист, геодезист), за належністю до партій, різних ідейно-політичних напрямів (комуніст, марксист, матеріаліст, атеїст), за походженням з якоїсь місцевості (полтавчанин, подолянин, харків'янин, лубенець) і под. Нерідко близькі за змістом слова утворюються за допомогою різних суфіксів. При цьому одні з них висту¬пають частіше, є продуктивнішими, інші — рідше. Так, назви жителів міст, сіл, областей утворюються тепер частіше за допомогою суфіксів -анин (-янин), -чанин (киянин, львів'янин, донеччанин), проте деякі з них творяться тільки з суфіксом -ець (криворіжець, дніпропетровець, чернігівець), а в слові одесит виступає зовсім рідкісний суфікс -ит.