Міжнародна фінансова система

• забезпечувати міжнародний обмін товарами і послуга¬ми достатніми платіжно-розрахунковими і кредитними за¬собами, що користуються довірою учасників валютно-кредит¬них відносин;

• володіти певним запасом стійкості для можливого най¬більш тривалого функціонування, оскільки часті перебудови системи завжди проходять болісно і призводять до дезорга¬нізації зовнішньоекономічних зв'язків протягом певного періоду;

• бути достатньо еластичною, щоб гнучко реагувати на зміни внутрішньої ситуації та зовнішніх умов функціону¬вання світового господарства і пристосуватися до них;

• забезпечувати збалансованість економічних інтересів у валютно-кредитній сфері окремих країн, регіонів та всіх учас¬ників світогосподарських зв'язків.

Саме за цих умов провідні вчені-економісти і державні діячі багатьох країн світу розпочали активний пошук вихо¬ду із складної післякризової ситуації і розробку концепції нової світової валютної системи.

1.3. Бреттон-Вудська валютна система

Конкретну ініціативу у створенні нової валютної системи, яка могла б успішно функціонувати після завершення Дру¬гої світової війни, взяли на себе країни, що традиційно відігра¬вали у ній провідну роль. Це Велика Британія і Сполучені Штати Америки. Внаслідок тривалих переговорів з'явилося Спільне комю¬ніке експертів і наприкінці червня 1944 р. в Атлантик-Сіті (США) зустрілися представники 44 країн для підготовки Бреттон-Вудської конференції. Ця зустріч формально дава¬ла змогу учасникам вносити ті чи інші поправки, що і відбу¬валося, особливо щодо квот-внесків, але реально англо-американський план поставив учасників конференції перед фак¬том неминучого диктату своїх умов найбільш розвинутою країною.

Отже, третьою світовою валютною системою стала створена за рішенням Бреттон-Вудської валютно-фінансової конференції 00Н (країн антигітлерівської коаліції), яка про¬ходила в липні 1944 р. в США (місто Бреттон-Вудс), Бреттон-Вудська валютна система.

Основою Бреттон-Вудської системи була ідея пристосу¬вання валют окремих країн до національних валютних сис¬тем провідних на той час держав світу — США і Великої Британії. Згідно з договором основними інструментами міжнародних розрахунків ставали золото і так звані резервні валюти, статус яких одержали американський долар і англій¬ський фунт стерлінгів.

Країни, що підписали Бреттон-Вудську угоду, мали право вільно через свої центральні емісійні банки обмінювати на¬явні у них резервні валюти за офіційною ціною на золото, і навпаки. Однак оскільки незначний золотий запас Великої Британії не давав змоги виразити золоту ціну фунта стерлінгів, а також з інших економічних причин фунт стерлінгів із са¬мого початку виконував роль резервної валюти лише част¬ково. Він використовувався як резервна валюта переважно колоніями та домініонами Британської імперії. Отже, фак¬тично Бреттон-Вудська валютна система спадкувала, з одно¬го боку, рештки грошової системи "золотого стандарту", а з другого — принципи національної валютної системи США. Офіційно цю систему стали називати золотовалютним стан¬дартом, а неофіційно — золотодоларовим стандартом.

На конференції було підписано "Заключний акт", складо¬вими частинами якого були статути Міжнародного валютно¬го фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції і роз¬витку (МБРР). Бреттон-Вудська система вступила в дію після подання державному Департаменту США ратифікаційних грамот 2/3 країн — учасниць конференції.Угода про МВФ передбачала встановлення міжнародного співробітництва у сфері валютних відносин, забезпечення стійкості валютних курсів, поступову відміну валютних об¬межень і впровадження оборотності валют. МБРР повинен був згідно з угодою забезпечити розвиток довгострокових кредитів і позик, насамперед країнам, які особливо постраж¬дали від війни.

Основними принципами функціонування Бреттон-Вудської валютної системи є:

• збереження ролі золота як платіжного засобу та розра¬хункової одиниці у міжнародному обігу. Однак, на відміну від системи золотого стандарту, зв'язок національних валют із золотом здійснювався опосередковано через долар США, який один зберігав зовнішню конвертованість у золото;