Міжнародна фінансова система

Національна валютна система — це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійсню¬ються міжнародні розрахунки, утворюються та використову¬ються валютні кошти держави. Основні елементи національ¬ної валютної системи визначаються національним законо¬давством.

Її структурними елементами є:

• національна валюта — грошова одиниця країни;

• валютний паритет як основа валютного курсу;

• режим курсу національної валюти;

• організація валютного ринку;

• національні органи, що обслуговують та регулюють ва¬лютні відносини країни;

• умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість валюти.

Національна валютна система є органічною частиною сис¬теми грошових відносин окремих держав. Її функціонуван¬ня регулюється національним законодавством кожної краї¬ни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, форму¬вання та використання міжнародної ліквідності, золотова¬лютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу націо¬нальних валютних систем входять відповідні інфраструк¬турні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це су¬купність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахун¬ковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів — світовий грошовий товар, валютний курс, ва¬лютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.

Світовий грошовий товар є першим елементом валют¬ної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних роз¬рахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках з'являються спе¬ціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці — СДР та ЕКЮ.

Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках, називають міжна¬родною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні за¬паси держав та міжнародні гроші.Другим елементом світової валютної системи є валют¬ний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Існу¬ють фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси. В основу фіксованого валютного курсу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових оди¬ницях), плаваючі валютні курси не зв'язані з монетними па¬ритетами, а визначаються через зіставлення паритетів купі¬вельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного "кошика" товарів.

Третім елементом світової валютної системи виступають валютні ринки. Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіцій¬ної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Сьогодні ціна на золото складається під впли¬вом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як зви¬чайний товарний ринок.

Розширення кредитних відносин привело до необхідності формування власне валютних ринків, які існують на основі розгалуженої системи банківських взаємозв'язків провідних країн розвинутої ринкової економіки та міжнародних і ре¬гіональних валютно-фінансових установ. У своїх функціях продавця та покупця іноземної валюти, з одного боку, та органів, які здійснюють розрахунки з закордонними контр¬агентами, — з другого, банки та інші валютно-фінансові уста¬нови в своїй сукупності складають міжнародний валютний ринок. Поряд з ним функціонує євровалютний ринок, який виник на основі транснаціоналізації спеціальних рахунків приватних банків провідних країн світу.