Міжнародна фінансова система
Головним джерелом ринку євродоларів виступають іно¬земні держави, юридичні чи фізичні особи, які зберігають долари не в США, а також транснаціональні корпорації з запасами готівки понад поточні потреби та офіційні резерви центральних банків.
З погляду техніки операцій ринок євродоларів відрізняєть¬ся високою оперативністю. Він складається із сотень банків-посередників, які знаходяться в найбільших фінансових цен¬трах Європи, насамперед у Лондоні. Завдяки значній мобіль¬ності ринок євродоларів перетворився на найбільший міжна¬родний валютний ринок, важливу складову сучасної між¬народної валютної системи.
Найсуттєвішою перевагою ринку євродоларів є більш ви¬сока його прибутковість у порівнянні з рядом національних валютних ринків. Це дає змогу з року в рік постійно розши¬рювати масштаби ринку євродоларів.
Важливим інструментом валютного ринку виступає Спів¬товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ), яке було створено в 1973 р. 239 бан¬ками 15 країн. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Канада, країни Західної Євро¬пи та деякі країни Східної Європи). Міжнародні центри роз¬рахунків цієї системи знаходяться в Голландії, Бельгії, США. Для банків — учасників системи СВІФТ були розроблені між¬народні стандарти, які систематизують різноманітні вимоги до інформації, призначеної для електронної обробки. У біль¬шості країн, банки яких беруть участь у системі, створено національні пункти, через які замовлення передаються в між¬народні розрахункові центри, а через їх посередництво національні пункти в свою чергу пов'язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мінімуму (від 1 год до 20 хв).У березні 1993 р. Україна стала 92 державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в цій системі 10 україн¬ськими банками. Вступний внесок для кожного банку — 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків ста¬новив 250 тис. дол. США.
2.2. Міжнародні фінансові ринки
Міжнародні фінансові ресурси поділяють на офіційні і приватні, які формують борги, і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а та¬кож прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інве¬стицій, вкладених в акціонерний капітал.
Основним функціональним простором зовнішніх позич¬кових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових ка¬піталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні по відношенню до даної країни юридичні і фізичні особи (нерезиденти).
Міжнародний ринок позичкових капіталів сьогодні являє собою глобальну систему акумулювання вільних фінан¬сових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конку¬ренції. Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступають промислове розвинуті країни і їх агенти. Саме вони і е головними одержувачами міжнародних фінансових ресурсів.
Значним і динамічним сегментом світового фінансового ринку виступає ринок синдикованих позик, принципом діяль¬ності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів. Спочатку цей ринок використовувався переважно для фінансування вели¬ких проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни про¬довжують залишатися основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 р. розвинуті країни одержали 165,2 млрд. дол. США (74,6%), то в 1997 р. — 448, 1 млрд. дол. (84,5%).
Найбільшим одержувачем продовжують залишатися США. Так, у 1996 р. Сполучені Штати Америки одержали 56,2% від загального обсягу наданих позик, у 1997 р. — 62,3% (Англія — відповідно 11,2 і 10,1%). Серед найбіль¬ших кредиторів можна назвати банки Бенілюксу, Англії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії.
Синдиковані позики останніми роками отримали поши¬рення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Євро¬пи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між по¬зикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах з позичальниками.
Досить активно розширюються ринки міжнародних середньо- і довгострокових цінних паперів — бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезиден¬тами та ін.
Міжнародні бонди, або облігації, поділяють на іноземні та євробонди.