Міжнародні транспортні коридори - особливий пріоритет України на шляху інтеграції у світову економічну систему

МІЖНАРОДНІ ТРАНСПОРТНІ КОРИДОРИ – ОСОБЛИВИЙ ПРІОРИТЕТ УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВУ

ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ

О.О.Бакаєв, С.І.Пирожков, В.Л.Ревенко

Вступ

Останню чверть ХХ сторіччя можна з повною упевненістю вважати точкою відліку для принципово нових тенденцій і глобальних соціально-економічних процесів, що намітилися у розвитку людства. Вони означилися як у діях окремих країн, так і їхніх регіональних об'єднань, зусилля яких зосереджені на пошукові власних напрямів і стратегій розвитку, спрямованих на початок наступного тисячоліття. Тим самим кидається виклик багатьом негативним процесам і явищам, що набрали силу і набули статусу світових криз у різних сферах людської діяльності. Найвідчутніше ці кризові явища позначаються на транспортних системах і мережах, що, за образним визначенням, є судинною системою як регіону в цілому, так і окремої держави зокрема. Це зумовлено багатьма чинниками, що пов’язані зі специфікою транспорту як ланки господарсько-виробничого процесу.

Транспорт як галузь народного господарства характеризується тим, що в процесі його діяльності безпосередньо не створюється кінцевий продукт. Його продукція - це транспортні послуги (з переміщення в просторі та в часі пасажирів і вантажів), що використовуються споживачем лише в момент їх виконання.

Транспортно-дорожній комплекс, що включає в себе основні види транспорту, шляхове і дорожнє господарство, є одним з найважливіших системоутворюючих елементів, що визначають ступінь розвитку економічного потенціалу і промислової структури будь-якої індустріально розвинутої країни. Якщо раніше вважалося, що транспорт лише сприяє діяльності галузей виробничої сфери, виконуючи обслуговуючу роль, то в даний час він став важливою і необхідною умовою їхнього зростання і розвитку. Саме цим визначається специфіка ролі, місця і механізмів розвитку самої транспортно-дорожньої системи. Вона має розвиватися випереджаючими темпами, перебуваючи водночас у функціонально-структурному балансі з іншими, насамперед базовими галузями народного господарства.

Як кожний із системоутворюючих елементів виробничо-економічної системи країни, транспортно-дорожній комплекс має великий функціональний запас та чимало засобів підтримки його в робочому стані. Разом з тим, транспортно-дорожній комплекс особливо чутливий до різного роду негативних процесів та явищ, що виникають в економічній системі, хоча реагування на них буває запізнілим. Але якщо ці реакції залишаються непоміченими і без відповіді, то подальший розвиток подій уже може мати системний, лавиноподібно наростаючий і багато в чому стрімко руйнуючий характер.

Нині в Україні дуже ймовірним є такий сценарій розвитку подій, що передбачає зупинку та наступну руйнацію значних фрагментів транспортної мережі.

Основні причини нинішнього стану економіки України добре відомі політикам, ученим, фахівцям-практикам. Вони зводяться до системного спаду рівнів виробництва та необоротних структурних змін в економічній системі, що існувала в Україні до 1991 р. Свій негативний вплив справляє розрив навіть прагматично необхідних економічних, виробничих, кооперативних і технологічних зв'язків у рамках СНД. Усе це зумовлено проблемами економіки перехідного періоду.

 

Зниження обсягів перевезень пасажирів і вантажів на всіх без винятку видах транспорту (див. табл.1), а також неплатоспроможність вантажовідправників і вантажоодержувачів, системна криза неплатежів і зростання кредиторської заборгованості, що випереджає дебіторську, не дає змогу транспорту як галузі матеріального виробництва здійснювати навіть у мінімально необхідних обсягах модернізацію і підтримку в технологічно і технічно безпечному стані шляхів сполучення і транспортних засобів.