Україна у системі світогосподарських зв'язків
Рушійною силою зростання світових цін на сільськогосподарську сировину, метали і мінерали стало піднесення економічної діяльності в азійських країнах. Помітну роль на світовому ринку сировинних товарів як споживач і постачальник почав відігравати Китай. Швидке зростання обробної промисловості у Китаї накручувало світові ціни на мідь, залізну руду, нікель. Тим часом нарощування власного виробництва металопродукції у Китаї виступало фактором зниження світових цін на продукцію чорної металургії (за 9 місяців 2005 р. виробництво сталі у Китаї збільшилося на 25,8% і досягло 269 млн. т). У майбутньому дедалі більша частка потреб китайської промисловості у конструкційних матеріалах і напівфабрикатах задовольнятиметься за рахунок внутрішнього виробництва, а тому світові ціни на продукцію чорної металургії, ймовірно, знижуватимуться.
Щодо довгострокових тенденцій, то, за розрахунками Світового банку, у 2004 р. реальні ціни (у доларах) на метали і мінерали були на 19,5% нижчими від рівня 1980 р. і приблизно дорівнювали цінам 1990 р., а ціни на добрива були на 52,1% нижчими від рівня 1980 р. і на 7,5% перевищували ціни 1990 р. Експерти ЮНКТАД вказували на те, що, незважаючи на зростання цін на сировинні товари, яке спостерігалося останнім часом, у реальному вираженні вони перебували на досить низькому рівні - набагато нижчому порівняно з 70-ми - початком 80-х років. За оцінками спеціалістів МВФ, у 2005 р. світові ціни на метали на 50% перевищували рівень цін довгострокової лінії тренду; згідно з їх прогнозом, у 2006 р. ціни на метали зменшаться на 10% і продовжуватимуть знижуватися у середньостроковій перспективі.
За оцінками, реальні ціни на традиційні товари українського експорту в довгостроковому періоді знижуватимуться під впливом таких факторів:
1)низького технологічного рівня продукції (у складі цін на товари, вироблені з використанням технологій низького і середнього рівнів, відсутня інноваційна рента, внаслідок чого зростання цін на них відставатиме від зростання цін на високо технологічні товари);2)високої конкуренції між виробниками країн, які розвиваються, і країн з перехідною економікою на світовому ринку низькотехнологічних товарів (ринки трудо- і матеріаломісткої продукції виступають сферою дії конкурентних переваг виробників з цих країн);
3)слабкого динамізму попиту на низькотехнологічну продукцію у розвинутих країнах (із зростанням доходів споживачі у цих країнах витрачатимуть дедалі меншу частку своїх доходів на продовольчі та низькотехнологічні промислові товари, а дедалі більшу - на високотехнологічні товари й послуги, які не є об'єктами міжнародної торгівлі).
Тим часом варто зазначити, що в Україні виробництво і експорт продукції базових галузей економіки ґрунтуються на використанні високовартісних (хоча й застарілих) основних фондів. Фінансування масштабних капіталовкладень для створення таких потужностей в інших країнах являє собою один з бар'єрів для входу на світовий ринок енерго- і матеріаломісткої продукції обробної промисловості. Тому на таких ринках інтенсивність конкурентної боротьби є нижчою, ніж на ринках продовольчих товарів і сільськогосподарської сировини (що слугують класичним прикладом ринків з досконалою конкуренцією). З огляду на це, можемо стверджувати, що Україна дістає певні переваги від постачання на світовий ринок металопродукції, добрив, продукції машинобудування.
Проте у довгостроковому періоді надвиробництво у глобальних ланцюгах III і IV технологічних укладів, яке супроводжується зміною структури попиту в розвинутих країнах (внаслідок поширення виробничо-технічних систем V і VI технологічних укладів), виступатиме основним фактором падіння світових цін на продукцію базових галузей економіки України. Інакше кажучи, спеціалізація національної економіки на виробництві продукції з низьким ступенем обробки в умовах дії механізмів нееквівалентного зовнішньоекономічного обміну вестиме до звуження фінансового потенціалу нації.
3. Формування нової моделі національної конкурентоспроможності
Необхідність структурної диверсифікації вітчизняного експорту та розширення присутності України на нових динамічних ринках зумовлена дією таких факторів зовнішнього і внутрішнього характеру:
інтенсивної конкуренції на ринках низькотехнологічної продукції та падіння світового попиту на цю продукцію, що вестимуть до зниження реальних цін у довгостроковому періоді;
мінливості та нестабільності цін на сировину і продукцію з низьким ступенем обробки;