Україна у системі світогосподарських зв'язків

Архаїчність структури вітчизняного експорту підтверджує і факт надзвичайно низької питомої ваги інноваційної продукції у загальних обсягах продукції, реалізова­ної за межі України. Так, у 2004 р. підприємствами України продано за кордон іннова­ційної продукції на 1,5 млрд. дол., що становить лише 4,6% загального експорту то­варів. Найбільшими постачальниками інноваційної продукції на світовий ринок ви ступали такі галузі, як виробництво транспортного устаткування (575,7 млн. дол.), хімічна і нафтохімічна промисловість (306,4 млн. дол.), виробництво машин і устатку­вання (242,7 млн. дол.), металургія і обробка металу (130,8 млн. дол.).

Посилення ролі базових галузей в економіці України, а також наростання дис­пропорцій між галузями з виробництва кінцевої продукції та галузями проміжного спо­живання стали закономірними наслідками поспішної, необгрунтованої, не підкріпле­ної засобами структурної політики лібералізації зовнішньої торгівлі. Дія ринкових сил, які спрямовували свою дію на задоволення зовнішнього попиту, формувала струк­турні диспропорції в економіці України та сприяла прискореному розвиткові її палив­но-сировинних галузей.

Напівсировинна спрямованість вітчизняного експорту породжує не тільки проб­лему нееквівалентності зовнішньоекономічного обміну, але й проблеми, пов'язані з нестабільністю економічного розвитку. Відомо, що динаміка ВВП, торгового балансу та бюджетних доходів в Україні істотно залежить від коливань світогосподарської кон'юнктури. За визначенням міжнародних експертів, у структурі українського екс­порту домінують так звані "чутливі товари", ціни на які характеризуються високою нестабільністю.

На сьогодні конкурентні переваги національних виробників зумовлюються наяв­ністю в Україні масштабної транспортної інфраструктури, її вигідним географічним положенням і забезпеченістю деякими природними ресурсами. Конкурентоспро­можність українських виробників ґрунтується також на низькому рівні внутрішніх цін на залізну руду, вугілля, електроенергію, природний газ. Факторами, що деформу­ють їх конкурентоспроможність, виступають занижений курс національної валюти, низька вартість робочої сили, пряме і приховане субсидування державою базових галузей економіки.Крім того, певну роль у справі підтримання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств відіграють низькі витрати на оновлення і модернізацію основних фондів. Знос основних фондів у промисловості України перевищує 50%. Станом на середину 2004 р., відповідний показник в основній експортній галузі національної економіки -гірничо-металургійному комплексі - становив 65%. На підприємствах галузі застосо­вуються переважно застарілі технології виробництва: 47,9% сталі виплавляється мартенівським способом, тоді як у світовому масштабі цей показник не перевищує 2,5%. Опитування, проведене Світовим банком у 2004 р., вказувало на те, що у найближчі 5-10 років власники підприємств чорної металургії не планували мас­штабного оновлення основних фондів, а були більше зорієнтовані на використання наявних виробничих фондів до їх повного спрацювання.

На даний час резерви зростання експорту на старій виробничій базі практично вичерпано. Висока енергомісткість базових галузей економіки в умовах постійного зростання цін на енергоносії та використання застарілих технологій у виробничому процесі негативно впливають на рівень виробничих витрат і якість продукції, знижую­чи тим самим конкурентоспроможність українських виробників на світових ринках.

2.Динаміка реальних цін на традиційні товари українського експорту

З кінця 90-х років динаміка цін на традиційну продукцію національного експорту характеризувалася висхідним трендом. Так, у 2004 р. номінальні ціни (у доларах) на добрива в середньому становили 135% від рівня 1997 р., на чавун-відповідно, 165%, на феросплави - 121%, на напівфабрикати із заліза та нелегованої сталі - 148%, на плоский прокат - 134-160%, на труби і залізничні вагони -123%, на частини до залізничних локомотивів - 440%. Обчислені нами індекси реальних цін на продукцію українського експорту дещо знижують названі цінові показники. Однак у цілому ціно­ва ситуація за досліджуваний період мала для України оптимістичний вигляд. Серед 12 основних товарів українського експорту найнижчим показником зростання реаль­них цін відзначалася група "Напівфабрикати із заліза та нелегованої сталі" (7,8%). Найістотніше зросли ціни на частини до залізничних і трамвайних локомотивів або рухомого складу (213,7%) (див. табл. 2).

Таблиця 2*

Індекси реальних цін 1 кг виробів, експортованих з України

(% до 1997р.)

Проте сприятлива динаміка цін на основні товари українського експорту у 1999-2005 рр. не може слугувати надійним показником досконалості структури експорту в довгостроковому періоді. Адже ціни на сировину й товари з низьким ступенем оброб­ки відрізняються високою нестабільністю, і підвищення рівня цін, яке спостерігається в останні роки, є лише відображенням циклічного зростання світових цін на сировину та напівфабрикати.