Україна у системі світогосподарських зв'язків

вироби з кольорових металів (63-тє місце) (135,75 млн. дол.);

літаки, авіаційне обладнання та його комплектуючі (79-те місце) (100,88 млн. дол.);

прилади для вимірювання і контролю (82-ге місце) (104,16 млн. дол.);

папір і картон (89-те місце) (198,31 млн. дол.);устаткування для обробки металу та його комплектуючі (108-ме місце)(104,59 млн. дол.);

-мідь (113-те місце) (113,23 млн. дол.);

інструменти для ручних і машинних робіт (117-те місце) (599,56 млн. дол.);

металобрухт і відходи металургійної промисловості (120-те місце) (318,2 млн. дол.).

Наведені дані свідчать, що динамічна продукція українського експорту вироб­ляється переважно у галузях обробної промисловості, які використовують робочу силу середньої кваліфікації та технології середнього рівня. Крім того, в експорті цієї про­дукції представлено також сировинні й продовольчі товари (мідь, металобрухт, шо­колад), ресурсномісткі товари (папір і картон, верхній чоловічий одяг з текстилю), а також товари, виробництво яких ґрунтується на використанні низькокваліфікованої робочої сили і технологій низького рівня (вироби з кольорових металів, інструменти для ручних і машинних робіт).

Лише три групи динамічних товарів, які фігурують у статистиці вітчизняного екс­порту, виробляються у високотехнологічних галузях - телекомунікаційне обладнан­ня та частини до нього; літаки, авіаційне обладнання та його комплектуючі; прилади для вимірювання і контролю. У 2002 р. експорт цих товарів становив 276,74 млн. дол. Таким чином, у структурі українського експорту високотехнологічна динамічна про­дукція займає лише 1,5%.

Більш оптимістичний вигляд має ситуація з вітчизняним експортом сільськогос­подарської продукції. Серед сільськогосподарських продуктів, віднесених ЮНКТАД до динамічних, Україна є великим постачальником шоколаду (7-ме місце у рейтингу динамічних сільськогосподарських продуктів); твердих сирів і сиру (відповідно, 20-те місце); алкогольних напоїв (13-те місце); тютюнових виробів (6-те місце); зернових продуктів (3-тє місце); свіжих овочів (14-те місце); виробів з фруктів і цукру (18-те і 5-те місця). Ці товари мають високу еластичність попиту за доходом і генерують значну додану вартість. У 2002 р. український експорт динамічних продовольчих товарів ста­новив 459,24 млн. дол. (або 13,5% українського експорту сільськогосподарської про­дукції та продукції харчової промисловості).

4. Інвестиційно-інноваційна діяльність в Україні

Найвагомішими структурними дисбалансами національної інноваційної систе­ми, що створюють перешкоди для масштабного поширення нововведень, є низька інноваційна активність вітчизняного підприємницького сектора; розпорошеність дер­жавного фінансування НДДКР і відсутність чітких пріоритетів техніко-економічного розвитку; слабкий розвиток малого інноваційного бізнесу; відсутність інституту "дов­гих грошей" у фінансово-кредитній системі України; низький рівень розвитку науково-технічної інфраструктури.

Інноваційна діяльність поки що не стала невід'ємною складовою підприємниць­кої діяльності в Україні. Питома вага інноваційно активних підприємств рік у рік зни­жується. У 2004 р. частка інноваційних витрат вітчизняних підприємств у загальній сумі операційних витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) становила лише 1,4%, а реалізація ними інноваційної продукції - 18,8 млрд. грн. (або 5,8% загальних обсягів продажів промислової продукції). Такий стан справ відповід­ним чином позначається на темпах структурних змін і зумовлює загальну траєкторію техніко-економічного розвитку.

Українські підприємства майже не займаються науково-технічними розробками довгострокового характеру, а основним замовником наукових робіт виступає держа­ва. Механізми взаємодії виробничих підприємств з науково-дослідними організація­ми практично не діють. За роки трансформації кількість заводських лабораторій та конструкторських бюро підприємств істотно скоротилася.

Актуальною, як і багато десятиріч тому, залишається проблема низького рівня комерціалізації наукових досліджень і доведення їх результатів до виробництва. Щороку в Україні виконується понад 60 тис. науково-технічних розробок, однак тільки близько 16% завершених науково-технічних розробок втілюється на практиці16. Такі процеси, з одного боку, відображають відірваність тематики наукових досліджень від практичних проблем, а з іншого - свідчать про низький попит суб'єктів господарюван­ня на результати науково-технічної діяльності.