Аномалії пологових сил
До причин загального характеру нале¬жать: нервово-психічні порушення, інфан¬тилізм, загальне виснаження. Функціональні зміни — це недостатнє нагромадження в крові та міометрії жінок наприкінці вагіт¬ності естрогенних гормонів, особливо естрадіолу, окситоцину та інших біологічно активних речовин (серотоніну, простаглан¬динів, ацетилхоліну, катехоламінів, кінінів), а також актоміозину і водночас надлишок прогестерону (прогестероновий блок ма¬тері), хоріонічного гонадотропіну та інших речовин, що гальмують скоротливу діяль¬ність матки; недостатній синтез у міометрії донаторів м'язової енергії, електролітів та мікроелементів; порушення синтезу ДНК, РНК та окисно-відновних процесів у міо¬метрії (гіпоксія й ацидоз).Причинами функціональних змін можуть бути також перерозтягнення матки в разі багатоводдя, багатопліддя, великого плода тощо. При цьому підвищується чутливість а- і пригнічується чутливість β-адренорецепторів міометрія.
До органічних змін у матці, що знижують скоротливу здатність її, належать: а) недороз-виненість матки та вади її розвитку; б) деге¬неративні процеси у м'язі матки, за яких відбувається заміна м'язових волокон спо¬лучнотканинними елементами та патоло¬гічна денервація; в) пухлини матки, зокрема міоми; г) рубці після операції кесаревого розтину. Украй негативно впливають на стан матки внутрішньоматкові інструментальні втручання у зв'язку з абортами, що, як правило, руйнують нервово-м'язовий апа¬рат і призводять згодом до стійких нейротрофічних змін у тканинах матки.
Первинна слабкість пологових сил може виникнути і в разі поперечного положення плода, при тазових передлежаннях, передлежанні плаценти, передчасному та ран¬ньому відходженні навколоплідних вод.
Первинна слабкість пологових сил най¬частіше розвивається у першороділь, стар¬ших за 30 років.
Клінічна картина пологів при первинній слабкості пологових сил досить різно¬манітна. Перейми можуть бути задовільної сили, але дуже рідкими, досить частими, але слабкими й нетривалими. Слабкість поло¬гових сил часто сприяє затяжному перебігові пологів, нерідко її супроводжує раннє відходження навколоплідних вод. Значне подовжнення безводного проміжку нерідко призводить до інфікування пологових шляхів та гіпоксії плода.
У послідовий період внаслідок зниженої скоротливої здатності матки виникають аномалії відшарування плаценти і пов'язана з цим кровотеча.
Тривалий перебіг пологів стомлює ро¬діллю, вона втрачає сон і апетит, що, в свою чергу, призводить до виснаження її сил, негативно відбивається на перебігу пологів.
Діагноз первинної слабкості пологових сил встановлюється при спостереженні за роділлею не менше ніж 5—6 год від почат¬ку пологів (слабкі, нетривалі, рідкі перей¬ми), за оцінкою швидкості розкриття шийки матки та просуванням передлежачої частини плода. Більш точно силу пологової діяльності можна визначити за допомогою об'єк¬тивних методів дослідження: зовнішньої гістерографії (мал. 309), кардіотокографії, радіотелеметрії тощо.
Діагноз ставиться на підставі характерної клінічної картини — слабкість і непродук¬тивність перейм, затяжні пологи; якщо минуло 8—10 год від початку пологів у першороділь і 4—6 год у повторнороділь, шийка матки не розкрилася на 6 см (до трьох пальців), можна твердити про первинну слабкість пологових сил.
Лікування. Як тільки поставлено діагноз слабкості пологової діяльності, треба не¬гайно розпочинати боротьбу з цим усклад¬ненням. Насамперед усувають причини, котрі викликали його. Якщо це багатоводдя, проводять пункцію або розривають плідний міхур і випускають навколоплідні води; якщо роділля втомилася, їй потрібен спокій і хоча б нетривалий сон; якщо наявна умовнорефлекторна слабкість пологових сил, необхідно зняти емоції страху перед пологами тощо. Для цього застосовують седативні та знеболювальні препарати (се¬дуксен, промедол або дроперидол і проме¬дол). Можна застосувати акушерський нар¬коз, для чого використовують натрію окси-бутират після премедикації промедолом і димедролом. Після відпочинку роділлі про¬водять стимуляцію перейм. Після цього роз¬починають стимуляцію пологової діяльності.
Наявні нині методи лікування слабкості пологової діяльності поділяються на п'ять основних груп: фізіотерапевтичні, гормо¬нальні, медикаментозні, нетрадиційні (аку¬пунктура тощо) та хірургічні. Нерідко ці методи поєднують.