Інфузійна терапія і парентеральне живлення

ускладнення, пов'язані з індивідуальним несприйняттям хворим певних інфузійних середовищ та лікарських препаратів;

пірогенні реакції, розвиток яких обумовлений забрудненням системи для перфузії або інфузійного засоба пірогенними ре¬човинами;

алергічні реакції;

ускладнення, спричинені порушенням асептики та антисептики;

зараження інфекційними захворюваннями (сироватковий гепа¬тит, сифіліс, СНІД тощо).

Медична сестра повинна пам'ятати, що часто причиною виник¬нення септичних ускладнень є інфекція, яка поширюється через катетери, що використовують для катетеризації великих вен. Сеп¬тицемія розвивається внаслідок інфікування місця венесекції, тром¬бофлебіту, потрапляння інфекції у розчин або інфузійну систему. Найчастіше її збудниками стають мікроорганізми, що живуть на шкірі хворого.

Для профілактики інфекційних ускладнень потрібно ретельно обробляти операційне поле, дотримувати правил асептики під час пункції та катетеризації вен, ретельно закріплювати катетер, щоб запобігти його рухливості. На місце пункції накладають змінну септичну наклейку. Якщо катетер було введено у вену без дотри¬мання правил асептики та антисептики (під час реанімації), то при першій нагоді його слід замінити. Через кожні 24 год систему для внутрішньовенного вливання міняють. Для запобігання перехресному поширенню інфекції медична сестра після огляду кожного хворого повинна обробити руки дезинфікуючим розчином. Вона має також ретельно контролювати стан катетера в судині. Якщо виникають ознаки розвитку флебіту, катетер потрібно видалити і провести катетеризацію в іншому місці.

Враховуючи небезпеку розвитку алергічних реакцій або шоку при введенні гідролізатів білка та кровозамінників, медична сестра повинна знати клінічні прояви цієї патології і бути готовою до про¬ведення невідкладних лікувальних заходів. Клінічно алергічні ре¬акції характеризуються відчуттям жару, ознобом, підвищенням температури тіла, нудотою, позивами до блювання. У разі виник¬нення алергічних реакцій медична сестра повинна негайно припи¬нити трансфузію або уповільнити швидкість уведення препарату. Якщо внаслідок цього стан не поліпшується, потрібно внутрішньо¬венне ввести 5—10 мл 10 % розчину кальцію хлориду та антигістамінні препарати (димедрол, супрастин і глюкокортикоїди). Хворого треба вкрити ковдрою, під ноги підкласти теплу грілку.

В ослаблених та сенсибілізованих хворих анафілактичний шок нерідко виникає після ін'єкції шприцом, який стерилізували з по¬рушенням правил стерилізації разом із шприцами, що використо¬вували для введення препаратів групи пеніциліну або інших анти¬біотиків. Враховуючи небезпеку виникнення шоку навіть після ін'єкції мінімальних доз алергену, необхідно бути готовим до про¬ведення протишокової терапії.

Ускладнення При переливанні крові. Одним з найнебезпечніших ускладнень при гемотрансфузії е гемоліз еритроцитів та шок, ви¬никнення яких, як правило, буває зумовлено переливанням несу¬місної крові. Під час переливання крові іншої групи перші ознаки несумісності виникають навіть у разі введення кількох її міліліт¬рів. Однак у деяких випадках вони виникають тільки після пере¬ливання великої кількості крові. Симптоми посттрансфузійних реакцій виражені по-різному у хворих, які перебувають під наркозом, і у хворих із збереженою свідомістю. В останньому випадку вини¬кає гострий біль у поперековій ділянці, спастичний біль у животі та за грудиною, задишка, потім розвивається церебральна симпто¬матика (психомоторне збудження або оглушення). Трохи пізніше спостерігають дрижання та підвищення температури тіла, почерво¬ніння, яке згодом бліднішає, зниження AT, утворення геморагічно¬го висипання на слизових оболонках, темно-бура сеча.

Якщо переливання несумісної крові проведено хворому, який перебуває під наркозом, ці явища бувають менш виражені. Звер¬тають на себе увагу посилення кровоточивості, поява тахікардії, розвиток артеріальної гіпертензії. Спостерігається швидке підви¬щення у плазмі крові сечової кислоти. Це зумовлено розпадом кро¬ві та тканинних білків. Відзначається тяжкий метаболічний ацидоз.

Відразу після встановлення факту переливання несумісної крові необхідно вжити таких заходів:

припинити трансфузію крові;