Інфузійна терапія і парентеральне живлення
Лейкоцитна маса — це трансфузійне середовище, яке містить у собі велику кількість лейкоцитів. Лейкоцитну масу збе¬рігають протягом 1—2 діб. Щоб зберігати її більш тривалий час, необхідно додавати консервуючий розчин. Показанням для пере¬ливання лейкоцитної маси є лейкопенія, причиною якої можуть бути різні захворювання. Найчастіше лейкоцитну масу переливають хворим на променеву хворобу та після хіміотерапії. Перед перели¬ванням лейкоцитної маси необхідно визначити групу крові та резус-належність хворого. Обов'язково проводять пробу на сумісність.
Тромбоцитна маса. Для одержання тромбоцитної маси використовують консервовану кров. У 1 мм3 тромбоцитної маси міститься до 7 млн тромбоцитів. Свіжозаготовлену тромбоцитну масу широко застосовують для лікування тромбоцитопенії у хво¬рих з гематологічною патологією, а також призначають у разі кро¬вотечі у післяопераційний період, її так само, як і лейкоцитну масу, використовують у день її одержання на станціях переливання крові.
Антигемофільна маса містить антигемофільний гло¬булін та інші фактори зсідання крові, її зберігають у пакетах у замороженому вигляді і звичайно переливають хворим після того, як вона розтане. Показанням для її переливання е дефіцит фак¬торів зсідання крові, що відзначається внаслідок кровотечі або за¬хворювань системи крові (гемофілія, дисеміноване внутрішньосудинне зсідання). Одноразово в судинне русло вводять до 800 мл плазми. З цією ж метою використовують антигемофільний глобу¬лін (кріопрещшітат), який виготовляється на станціях переливання крові. Кріопреципітат необхідно вводити внутрішньовенно, струминно.
Фібриноген випускають у стандартних флаконах, у яких і міститься 1 г сухого препарату. Він добре розчиняється в апірогеН' ній стерильній воді або в 0,9 % розчині натрію хлориду. Фібрино¬ген необхідно використовувати після його приготування і перели¬вати внутрішньовенно, обов'язково через крапельницю з фільтром. За добу внутрішньовенно можна ввести до 5 г фібриногену, при цьому треба стежити за тим, як хворий переносить цей препарат. Показанням до введення препарату є афібриногенемія.
Фібринолізин являє собою білий порошок, який добре роз¬чиняється в 0,9 % розчині натрію хлориду. Фібринолізин уводять внутрішньовенно крапельно зі швидкістю до 20—30 крапель за 1 хв. Під час уведення препарату іноді може спостерігатись підви¬щення температури тіла і озноб, які легко усуваються за допомо¬гою антигістамінних засобів. Фібринолізин застосовують при тромбоемболії різної локалізації (периферичні судини, легенева артерія, судини мозку), а також при інфаркті міокарда. Його необхідно вводити в ранні строки після тромбозу (у 1-шу добу).
Антистафілококову плазму використовують у ви¬гляді двох лікарських форм: суха й нативна. її одержують методом плазмаферезу з крові донорів, імунізованих стафілококовим ана¬токсином. Показанням до застосування препарату є стафілококова інфекція та пригнічення імунологічної .реактивності хворих при вираженій інтоксикації та гіпопротеїнемії.Гамма-глобулін випускають в ампулах і вводять внутрішньом'язово. Показаннями до його застосування є гепатит, ста¬філококова інфекція, грип, пневмонія. Препарат також використовують при гнійно-септичній патології (абсцес, фурункульоз, сепсис, опікова хвороба).
Суха плазма. Перед використанням суху плазму розчи¬няють у дистильованій воді або в 0,9 % розчині натрію хлориду. Після розчинення вона не повинна містити пластівців, згустків і не мати вигляду суспензії. Повинна бути відповідність між групою крові хворого та плазмою, що переливається. Переливають плазму відразу після розчинення, внутрішньовенне крапельно через систе¬му з фільтром. Після введення 50—100 мл плазми слід зробити перерву, переконатися у відсутності небажаних реакцій, а потім продовжити переливання.
На відміну від сухої нативну плазму можна зберігати в холо¬дильнику не більш як 3 год. її переливають хворому відразу після доставки зі станції переливання крові.
Альбумін являє собою прозору рідину бурштинового відтінку. Його розливають у флакони ємкістю 50, 100 і 200 мл у вигляді 5 %, 10 % та 20 % розчинів. Він може бути донорським чи плацентарним.
Показанням до застосування альбуміну є зниження ОЦК. та онкотичного тиску. Його широко використовують при шокових ста¬нах різного походження, гіпопротеїнемії, різноманітних гострих хірургічних захворюваннях, захворюваннях печінки та нирок. Кри-тично низьким рівнем для білків плазми вважають рівень 60 г/л, а для альбуміну — 35 г/л. У міру зниження рівня альбуміну підви¬щується частота хірургічних ускладнень (евентерація, недостат¬ність анастомозів, нагнійні процеси).