Історія хвороби: розрив ендометриоїдної кісти правого яйника

У курованої хворої відмічалося: температура тіла 36,6°, помірна тахікардія (84 удари за хв), живіт симетрично приймав участь у акті дихання, при поверхневій пальпації живіт не напружений, болючість над лоном і у правій здухвинній ділянці, неможливість проведення глибокої пальпації у цих ділянках, позитивні симптоми Ровзінга, Роздольського, Воскресенського, Сітковського; дообстежена лабораторно (зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ).Апоплексія яйника (больова форма) починається гостро з раптових, іноді дуже сильних болів внизу живота, які локалізуються переважно на стороні ураженого яйника. При обстеженні – напруження передньої черевної стінки, нерізко виражені симптоми подразнення очеревини. При перкусії – може визначатися рідина в черевній порожнині, при значних кровотечах виникає френікус-синдром і явища колапса (зниження артеріального тиску, підвищення частоти пульсу, слабкість, холодний піт). Нерідко супроводжується нудотою і блювотою. Температура тіла нормальна. Наростання лейкоцитів не спостерігається. При піхвовому дослідженні – матка, як правило, не збільшена. Якщо гематома невелика, то яйник має шаровидну форму, м‘яку консистенцію, різко болючий при пальпації.

У курованої хворої відмічалося: температура тіла 36,6°, помірна тахікардія (84 удари за хв), живіт симетрично приймав участь у акті дихання, при поверхневій пальпації живіт не напружений, болючість над лоном і у правій здухвинній ділянці, неможливість проведення глибокої пальпації у цих ділянках, позитивні симптоми Ровзінга, Роздольського, Воскресенського, Сітковського; дообстежена лабораторно (зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ).

ЗАКЛЮЧНИЙ ДІАГНОЗ

На основі клінічного діагнозу і проведеної диференційної діагностики курованій хворій можна виставити

основний діагноз: Розрив ендометриоїдної кісти правого яйника

ускладнення основного діагнозу: Внутрішньочеревна кровотеча

супутній:Гіпохромна анемія легкого ступеня

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ ЗАХВОРЮВАННЯ

Ендометриоз – це захворювання, яке характеризується розростанням за межами ендометрія ендометріальної тканини, яка за морфологічними ознаками подібна до слизової оболонки матки.

Розрізняють статевий (генітальний) та позастатевий (екстрагенітальний) ендометріоз. Статевий поділяють на зовнішній і внутрішній.

До внутрішнього належить ендометріоз матки та інтерстиціальної частини маткових труб. До зовнішнього – ендометріоз труб, яйників, вагіни, завнішніх статевих органів, вагінальної частини шийки матки, зв‘язок, ретроцервікальний ендометріоз.

Серед причин ендометріозу велике значення мають травми – оперативні втручання, аборти, діагностичні вишкрібання порожнини матки і післяпологове обстеження порожнини матки. Затруднення відтоку менструальної крові через ті чи інші обставини (атрезія шийкового каналу, ретрофлексія матки) також сприяють виникненню ендометріолзу.

Зовнішній генітальний ендометріоз найчастіше зустрічається в яйниках. Це – так звані «шоколадні» кісти. Переважно вони бувають однобічними.

«Шоколадні» кісти мають товсту щільну капсулу, нерідко з численними капсулами на зовнішній поверхні, і геморагічний вміст коричневого кольору. Ендометриоїдні кісти вистелені циліндричним або кубічним епітелієм, заповнені кров‘янистим вмістом. Часто вони супроводжуються спайковим процесом через мікроперфорації кіст під час менструацій.

У патогенезі ендометріозу яйників головне значення має ретроградне закидання крові з матки. Іноді цілісність капсули порушується, розвиваються ознаки подразнення очеревини, а пізніше, як наслідок попадання вмісту кісти в черевну порожнину, виникають зрощення, спайки, інфільтрація сусідніх органів.