Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті
Основний засіб проти забування — повторення. «Повторення — мати навчання», — говорить прислів'я. Повторення не тільки ос¬новна умова міцного запам'ятовування навчального матеріалу, а умова наступного збереження його в пам'яті. Враховуючи, що забування особливо швидко відбувається спочатку, починати по¬вторювати треба якомога раніше, а не тоді, коли навчальний ма¬теріал уже майже забутий. Чим раніше починають повторювати матеріал, тим легше він повністю відтворюється і тим менше по¬трібно для цього повторень.
Найважливішим засобом боротьби з забуванням є застосуван¬ня засвоєних знань на практиці. Учень, що багато разів застосо¬вує у вправах і диктантах вивчені правила правопису, не забуває їх. Розв'язуючи завдання на певні правила, учні міцно запам'я-товують ці правила. Моральні правила, які засвоюють учні, за¬кріплюються в моральних вчинках, у високоморальній поведінці. Зв'язок з життям, з широкою суспільною практикою зміцнюють знання, набуті учнями в школі.
Особливості пам'яті як властивості особистості
Спостерігаються досить значні індивідуальні відмінності у сфері пам'яті. Індивідуальні особливості пам'яті стають власти¬востями особистості, що характеризують її діяльність.
Люди запам'ятовують різноманітний матеріал по-різному й різними способами. Одні найкраще запам'ятовують картину, об¬личчя, предмети, барви, звуки. Це представники наочно-образно¬го типу пам'яті. Другі краще запам'ятовують думки і словесні формулювання, поняття, формули та ін. Це представники словес¬но-логічного типу пам'яті. Треті однаково добре запам'ятовують і наочно-образний, і словесно-логічний, абстрактний матеріал.
Крім того, розрізняють типи пам'яті залежно від ступеня учас¬ті основних аналізаторів у процесі запам'ятовування і відтворен¬ня. З цієї точки зору розрізняють такі типи пам'яті: зоровий, слу¬ховий, руховий і змішаний (зорово-слуховий, зорово-руховий і слухово-руховий). Одні люди краще запам'ятовують зорово, дру¬гі — на слух, треті — за допомогою рухових відчуттів, четверті — при комбінованому способі. Спостерігаючи школярів, можна бачити, що одні з них краще запам'ятовують навчальний матері¬ал, читаючи його про себе, другі — читаючи вголос, треті — для того щоб запам'ятати, вдаються до запису. Найпоширенішим є змішаний тип пам'яті (зорово-руховий і слухово-руховий). «Чис¬ті» типи пам'яті трапляються дуже рідко. Вони спостерігаються приблизно в 3% школярів.Індивідуальні відмінності пам'яті залежать від характеру ді¬яльності людини. Інакше кажучи, типи пам'яті залежать від вправляння аналізаторів, включених у конкретну діяльність людини (навчальну, професійну і т. д.). Типи пам'яті не залишають¬ся постійними, а змінюються відповідно до змін характеру діяль¬ності.
Учителю треба знати індивідуальні особливості пам'яті шко¬лярів; це дає йому можливість спиратися, з одного боку, на силь¬ніші сторони пам'яті учня, з другого — розвивати слабкі сторони пам'яті й тим самим добиватися гармонійного розвитку цього важливого психічного процесу.
Серед молодших школярів нерідко зустрічаються діти, які запам'ятовують матеріал дуже швидко. Таким учням для запа¬м'ятовування матеріалу досить один раз прочитати розділ під¬ручника або уважно прослухати пояснення учителя. Причому ці діти не тільки швидко запам'ятовують, а й тривалий час зберіга¬ють завчене, легко й повно відтворюють. Школярі, що швидко запам'ятовують і тривалий час зберігають вивчене, помітно виділя-ються серед інших учнів успіхами у засвоєнні знань.
Учителю доводиться мати справу і з школярами, що повільно запам'ятовують навчальний матеріал, але зате повільно і забу¬вають його, тобто тривалий час зберігають завчене. Ці школярі заучують навчальний матеріал шляхом багаторазових повторень, застосовують різноманітні прийоми, слухають, читають, запису¬ють, замальовують, спираються на наочні посібники і т. д. Закріп¬лений матеріал в результаті багаторазових повторень зберігаєть¬ся в пам'яті у цих школярів так само довго й міцно, як і в учнів, що швидко запам'ятовують.
Учитель повинен судити про пам'ять школярів не тільки за її результатами, а й за тими зусиллями, які витрачають учні, щоб досягти міцного запам'ятовування. Учитель повинен навчати учнів необхідних прийомів, що прискорюють процес заучування. Серед учнів зустрічаються і такі діти, які швидко запам'ято¬вують навчальний матеріал, але так само швидко забувають вивчене. Звичайно, на другий-третій день вони вже погано, не¬повно й неточно відтворюють закріплений матеріал. У таких школярів треба насамперед виховувати спрямованість на трива¬ле запам'ятовування, звичку самостійно повторювати пройдене через певний час, їх треба постійно перевіряти, контролювати. При засвоєнні нового матеріалу таким учням слід давати інди¬відуальні завдання — повторювати те, що з минулих знань пов'я¬зано з новим матеріалом.