Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті
Відтворення, на відміну від упізнавання, характеризується тим, що образи, закріплені в пам'яті, актуалізуються (оживляються) без опори на вторинне сприйняття тих чи інших об'єктів. Коли, наприклад, ми знову зустрічаємось із своїм старим знайомим і вітаємо його: «Здрастуйте, Іване Івановичу!», це буде впізнавання; коли ж образ цієї людини виникає, оживляється в її відсутність, це буде відтворення. Пригадування знайомого вірша, пісні, розповіді учителя теж буде відтворенням.
У процесі відтворення в корі головного мозку актуалізуються сліди тимчасових нервових зв'язків, утворених і закріплених у_ході запам'ятовування.
Відтворення буває мимовільним і довільним. При мимовільному відтворенні образи, думки, слова та почуття згадуються без свідомого наміру й зусилля. Наприклад, поштовхом до мимовільного відтворення якого-небудь предмета (будинок, картина, людина та ін.) може бути схожість з тим, що сприймається нами в даний момент. Тут в основі мимовільного відтворення лежить асоціація схожості.
На противагу мимовільному відтворенню відтворення довільне виникає внаслідок активного й свідомого наміру. Студент чи учень на екзамені намагається згадати лише той матеріал, який відповідає поставленому викладачем запитанню.
Довільне відтворення не є пасивним процесом. Воно активно й вибірково спрямовується і перебудовується людиною залежно діяльності, від особливостей особистості: інтересів, почуттів, прагнень і т.д. Коли учень згадує добре Знайомий матеріал, наприклад вивчений напам'ять вірш, грама¬тичне чи арифметичне правило, то він відтворює його легко, без будь-яких вольових зусиль. У тих же випадках, коли учень не дуже чітко засвоїв навчальний матеріал, мимовільно відтворити його уже важко.
Пригадування — найбільш активне відтворення, що пов'язане з певним напруженням нервової системи людини й вимагає во¬льових зусиль. Процес пригадування проходить успішно, коли забутий факт відтворюється не ізольовано, а в зв'язку з іншими фактами, подіями, обставинами й діями, збереженими в пам'яті.Пригадуючи, де забув книжку, хлопчик намагається згадати все, що відбулося з ним протягом дня, де він востаннє був, коли три¬мав книжку в руках, з ким він при цьому розмовляв, про що ду¬мав. Пригадуючи всі ці обставини, хлопчик активно відтворює ті асоціації, які відновлюють послідовність подій і полегшують пригадування забутого. Точно так же, коли школяр пригадує той чи інший забутий ним історичний факт, він легше відтворює його в зв'язку з іншими фактами та подіями. Успіх пригадування залежить, таким чином, від розуміння того, в якому логічному зв'язку забутий матеріал перебуває з рештою матеріалу, збере¬женого в пам'яті.
Забування і боротьба з ним. Багато чого з того, що закріпле¬но в пам'яті, з часом тією чи іншою мірою забувається. Забуван¬ня може бути повним чи частковим, тривалим чи тимчасовим, не¬довгим. При повному забуванні закріплений матеріал не тільки не відтворюється, а й не впізнається. Часткове забування мате¬ріалу відбувається тоді, коли людина відтворює його лише частково або з помилками, а також тоді, коли тільки дізнається, що не може відтворити матеріал.
Тривале, повне або часткове забування характеризується тим, що людині протягом тривалого часу не вдається відтворити, при¬гадати що-небудь. Але найчастіше забування буває тимчасовим, коли людина не може відтворити потрібний їй матеріал в даний момент, але через деякий час усе-таки відтворює його. Таке від¬строчене відтворення того, що здавалося забутим, називається ремінісценцією (від латинського слова, що означає «спогад»). Ремінісценція частіше трапляється у дітей, ніж у дорослих, і ви¬никає в результаті зняття гальмування, спричиненого втомою нервових клітин мозку.
Процес забування відбувається нерівномірно: спочатку швид¬ко, потім повільно. Наприклад, протягом перших п'яти днів після заучування забування іде швидше, ніж у наступні п'ять днів.
За експериментальними даними, в пам'яті школярів від за¬кріпленого матеріалу через день залишається 77,6%, че¬рез чотири дні 66,49 і через десять днів — 62,7 %.
Фізіологічною основою за¬бування є гальмування тим¬часових нервових зв'язків у корі головного мозку, що ви¬никає внаслідок відсутності їх підкріплення. Найшвидше забувається те, що було сла¬бо закріплено в пам'яті. Швидшому забуванню підда¬ється той матеріал, який за¬кріплявся механічно.
При свідомому запам'ятовуванні забування відбувається на¬багато повільніше.