Пролапс мітрального клапана у дітей: раціональні підходи до спостереження

- тромбоемболія в анамнезі.

Спортсмени, які мають один або більше з перерахованих критеріїв, можуть займатися спортом низької статичної та динамічної інтенсивності (табл. 1). Особам з гіпертрофією ЛШ та з будь-яким ступенем дисфункції лівого шлуночка займатися спортом не рекомендується [16]. У пацієнтів з незначними порушеннями серцевого ритму та провідності фізичні навантаження не обмежуються, але ці особи підлягають регулярному обстеженню з використанням велоергометричної проби (схема 1).

Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту

Діти з аускультативною формою ПМК, що супроводжується мітральною регургітацією, підтвердженою ехокардіографічно та допплерехокардіографічно, та/або міксоматозним потовщенням стулок, належать до групи помірного ризику розвитку інфекційного ендокардиту та обов’язково потребують його вторинної профілактики [4].

Будь-які лікарські маніпуляції, що порушують цілісність слизових оболонок, колонізованих мікроорганізмами, навіть у здорової дитини можуть призводити до спонтанної бактеріємії. Особливу небезпеку для дітей з пролапсом мітрального клапана з регургітацією становлять стоматологічні втручання і тонзилектомії, що, як правило, супроводжуються розвитком бактеріємії. Зважаючи на те, що ендокардит може виникнути внаслідок транзиторної бактеріємії, на сьогодні використовують схему вторинної профілактики, запропоновану сучасними рекомендаціями American Heart Association (1997) [13] (табл. 2). Отже, найвища частота розвитку бактеріємії спостерігається після стоматологічних процедур (тих, що викликають кровотечі з ясен чи слизової оболонки, в тому числі механічних гігієнічних процедур у стоматології), середня — після урогінекологічних та найнижча — після гастроінтестинальних втручань.

Дітям з ПМК профілактика інфекційного ендокардиту не рекомендована при [4]:

- неускладнених кровотечею стоматологічних маніпуляціях;

- втраті або видаленні молочних зубів у дітей;

- ін’єкціях локальних анестетиків (не в навколозубну зв’язку);

- введенні тимпаностомічної трубки;

- ендотрахеальній інтубації;

- бронхоскопії м’яким ендоскопом (з/без біопсії слизової оболонки);

- пункції сечового міхура;

- неінфікованій катетеризації уретри;

- ендоскопії ШКТ (з/без біопсії слизової оболонки);

- катетеризації серця;

- лапароскопії.

Дана схема профілактики інфекційного ендокардиту має бути визнана у практичній кардіоревматології в Україні як загальноприйнятий стандарт.

Враховуючи ймовірність виникнення тяжких ускладнень та можливість прогресуючого перебігу ПМК, всі діти з цією патологією потребують диспансерного спостереження дитячим кардіоревматологом, а при виражених симптомах вегетативної дисфункції — також неврологом мінімум 1–2 рази на рік. Обов’язковим є динамічний контроль ЕхоКГ. За необхідності діти консультуються отоларингологом, психологом, медичним генетиком. Дітям із порушенням серцевого ритму та провідності доцільно поводити добовий моніторинг ЕКГ за Холтером з використанням проб з дозованим фізичним навантаженням.