Пролапс мітрального клапана у дітей: раціональні підходи до спостереження

- збільшення систолічної екскурсії міжшлуночкової перетинки;

- збільшення систолічної екскурсії задньої стінки лівого шлуночка;

A дилатація аорти та збільшення її систолічної екскурсії.

ІІ. Двомірна ЕхоКГ:

- вигинання однієї або обох стулок за лінію коаптації (проекцію мітрального отвору) в парастернальній проекції довгої вісі лівого шлуночка або проекції чотирьох камер з верхівки;

- потовщення та надлишковість стулок;

- надлишкова екскурсія лівого атріовентрикулярного кільця;

- збільшення площини мітрального отвору;

- ектопічне прикріплення або порушення розподілу сухожильних ниток до стулок (переважне їх кріплення біля основи або в центрі);

- зміна конфігурації та положення папілярних м’язів.Важливо усунути технічні помилки проведення ЕхоКГ, особливо для запобігання помилково позитивним результатам дослідження. Потрібне обов’язкове проведення паралелізму даних ехокардіографічного дослідження з результатами клінічного обстеження для запобігання гіпердіагностики “німих” форм ПМК.

М-режим діагностики обов’язково слід доповнювати В-скануванням, а також допплерографією. Одномірна ЕхоКГ проводиться в ІІ стандартній позиції, а при вивченні мітрального клапана в двомірному режимі необхідно використовувати кілька стандартних проекцій: парастернальну проекцію довгої вісі лівого шлуночка, парастернальну проекцію короткої вісі лівого шлуночка на рівні мітрального клапана, проекцію чотирьох камер з верхівки на рівні мітральних стулок, проекцію чотирьох камер з верхівки на рівні папілярних м’язів. Виділяють такі форми руху стулок мітрального клапана: дугоподібна, крайова, аневризмоподібна, флотуюча.

Ретельна візуалізація мітрального клапана необхідна для визначення товщини стулок. У різні фази кардіоциклу ультразвуковий сигнал перетинає стулку під різним кутом. Низьке та особливо високе розташування датчика на поверхні грудної клітки сприяє спрямовуванню ультразвукового променя під кутом до стулок, при цьому вони виглядають потовщеними. У зв’язку з цим, під час визначення товщини стулки необхідно намагатися отримати чітке зображення клапана протягом як систоли, так і діастоли.

Для оцінки ступеня міксоматозної дегенерації стулок МК доцільно використовувати класифікацію Я. А. Сторажакової (1997):

І ступінь (мінімальний) — потовщення стулки або стулок на 3–5 мм, аркоподібна деформація мітрального отвору в межах 1–2 сегментів, змикання стулок не порушене;

ІІ ступінь (помірний) — потовщення на 5–8 мм, подовження стулок, глибина пролабування понад 10 мм, деформація контуру мітрального отвору в межах декількох сегментів, розтягування хорд, можливі поодинокі їх розриви, мітральне кільце помірно розширене, змикання порушене або відсутнє;

ІІІ ступінь (значний) — потовщення стулок понад 8 мм, їх подовження, максимальна глибина пролабування, багаточисельні розриви хорд, значне розширення мітрального кільця, змикання відсутнє, систолічна сепарація стулок, можливий багатоклапанний пролапс, розширення кореня аорти.

Допплерехокардіографія мітрального клапана дозволяє кількісно оцінити трансмітральний кровообіг та функцію клапана. Недостатність мітрального клапана діагностують за наявністю турбулентного систолічного потоку за стулками мітрального клапана в лівому передсерді. Слід зауважити, що помилково позитивні результати (псевдопролапси) можуть бути викликані також високою позицією датчика (при високій позиції стулки в систолі в нормі здійснюють рухи назад, і хибне голосистолічне прогинання стулок мітрального клапана може виявлятися у 60 % здорових людей), перикардіальним випотом та незначним передньосистолічним рухом передньої мітральної стулки.