Сенс смерті

Своєрідність оптимістичного світовідчуття визначається позитивними емоціями — радістю й цікавістю, а також пов’язаною з ними емоцією — здивуванням

Володар такого світовідчуття добре адаптується у соціальному середовищі, впевнено дивиться у майбутнє, зацікавлено ставиться до навколишнього світу

Цікавість є однією із найважливіших позитивних емоцій Зацікавлена людина завжди почуває себе піднесеною, бадьорою Соціальні функції цікавості багатозначні вона керує діяльністю людини з перших п кроків І є головним внутрішнім чинником розвитку особистості Великий вплив на розвиток цікавості справляють соціальні складові, передусім культурно-освітній рівень батьків, їх уважність та взаємостосунки з ними

З цікавістю тісно пов'язана радість Звичайно радістю називають реакцію на щось приємне Радісною людина буває тоді, коли оточення сприяє задоволенню й потреб. Важлива особливість радості — здатність виникати під впливом уяви, що особливо характерно для юнацького віку, коли бурхлива гра фантазії нерідко стає сурогатом активної діяльності.

Здивування (подив) відіграє функцію перебудови мотиваційної системи особистості для підготовки її до раптових змін зовнішнього світу. Здивування — це своєрідний вододіл між позитивними й негативними емоціями, від якого людина може спуститись як у широку, світлу долину цікавості й радості, так і в похмуру ущелину гніву, сорому або страху.

Основні складові трагічного світовідчуття — сором, вина та страх. Вони виконують важливі соціальні функції. Так, здатність соромитися збільшує у людини чутливість до думки оточуючих, робить її сприйнятливішою до виховних впливів, сприяє формуванню у неї відчуття соціальної відповідальності.

Здатність людини соромитися тісно пов'язана з емоцією вини, яка змушує її страждати, переживати докори сумління, каяття, сором і страх. Одначе між: ними є різниця, оскільки сором — це "зовнішня" санкція, а вина "внутрішня": соромно завжди буває перед ким-небудь, вину ж людина переживає наодинці з собою. Емоція вини відіграє істотну роль у функціонуванні системи соціального контролю. На розвиток цієї емоції значно впливають суспільні чинники, і передусім сімейне виховання, а також соціально-культурні традиції. Здатність переживати почуття вини — показник соціальної й психологічної зрілості людини.

Разом з тим, відчуття власної вини може глибоко укорінитися в людині, стати одним із мотивів її поведінки. І хоча почуття вини з психологічної точки зору може бути небажаним, але воно свідчить про наявність у людини моральних принципів, про її соціально-моральну зрілість, розвинуте почуття соціальної відповідальності.

Страх може відігравати і важливу позитивну роль, оскільки створювана ним напруженість іноді є стимулом до творчої активності, розвиває почуття відповідальності, сприяє самозаглибленню особистості. Окрім того, у будь-якому сучасному суспільстві страх виступає одним із засобів, що забезпечує функціонування системи соціального контролю. Однак перебільшений страх веде до розчарування і появи почуття власного безсилля.

Так, у людини з трагічним світовідчуттям інтенсивність і частота виникнення страху, сорому і вини суттєво перевищує допустиму суспільну "норму". Ці емоції стають домінантними в її світовідчутті. Така людина зазнає постійної тривоги, нерідко безпредметної, відчуває себе винною перед іншими людьми, соромиться своїх думок і вчинків. Для неї характерні втрата життєвих орієнтирів, сумніви у власних силах, відчуття обтяжливої залежності від зовнішніх обставин.

Специфіка жорстокого світосприйняття втілюється в еволюції печалі, гніву, презирства, відрази. Людина з таким світосприйняттям перебуває у етапі перманентного конфлікту з оточуючими. Вона страждає від уявної недооцінки іншими власних заслуг і здібностей, відчуває заздрість до кожної людини, прагнучи взяти життєвий реванш, нерідко проявляє ворожість і навіть жорстокість.

З погіршенням матеріального становища населення прогресивно збільшується кількість людей з трагічним і жорстоким світовідчуттям і відповідно зменшується число людей з оптимістичним світовідчуттям.У генезі світосприйняття важливу роль відіграють і соціально-демографічні чинники. Зокрема, численні дослідження підтвердили відому думку про більш високу емоційність жінок. Причому вони частіше, ніж представники сильної статі, відчувають як позитивні емоції — цікавість, радість тощо, так і деякі негативні емоції — страждання, сором, вину та ін. Юнаки і чоловіки, навпаки, схильніші до гніву, огидливості, відрази, презирства і страху. Така специфіка світовідчуття представників різних статей пояснюється як психофізіологічними особливостями, так й історичним змістом соціальних ролей у чоловіків та жінок. Більшість народів світу надавали чоловікам активнішу роль у суспільстві, аніж жінкам.